Микола Костомаров
Національний банк України 20 квітня 2017 року вводить в обіг пам’ятну монету номіналом 2 гривні присвячену громадському діячеві, історику, археографу, етнографу, фольклористу, письменнику і публіцисту. Микола Іванович Костомаров входив до складу багатьох наукових установ, був ідеологом товариства «Кирило-Мефодіївське братство», автором його програмного документа «Книга буття українського народу», відстоював право на самостійний і вільний розвиток української мови і літератури. Його літературна спадщина складається з десятків томів поезії, повістей, оповідань, науково-публіцистичних і полемічних статей.
Монету виготовлено з нейзильберу, категорія якості карбування – спеціальний анциркулейтед, маса – 12,8 г, діаметр – 31,0 мм, тираж – 25000 штук. Гурт монети –рифлений.
На аверсі монети розміщено: угорі півколом напис «Україна», під яким малий Державний Герб України, у центрі – стилізовану композицію: на тлі газетних сторінок складено книги і на них розміщується глобус; праворуч написи: «2 ГРИВНІ 2017», логотип Банкнотно-монетного двору Національного банку України.
На реверсі монети зображено портрет Миколи Костомарова; ліворуч від нього його факсиміле та роки життя: «1817-1885»; угорі півколом напис – «МИКОЛА КОСТОМАРОВ».
Художник: Демяненко Анатолій
Скульптор: Демяненко Анатолій
За матеріалами: bank.gov.ua
Біографія Миколи Костомарова.
4 (16) травня 1817 року в слободі
Юрасовка Острогозького повіту Воронезької губернії народився Микола Костомаров.
1833 р. – Після закінчення
гімназії Костомаров вступив до Харківського університету.
1837 р. – закінчив словесне
відділення філософського факультету Харківського університету. Недовго служить
в Кінбурнському драгунському полку в Острогозьку. Однак залишає військову
службу і повертається до занять наукою.
1838 р. – в Москві слухає лекції
професора Шевирьова, які згодом зробили чималий вплив на формування історичних
поглядів Костомарова.
1842 р. – Костомаров підготував
магістерську дисертацію «Про причини і характер унії в Західній Росії», однак
захистити її не зміг з незалежних від нього причин.
1844 р. – захистив нову
дисертацію на тему «Про історичне значення російської народної поезії».
У 1846 р. Костомаров був
запрошений до Київського університету на кафедру історії, де прочитав курс
лекцій зі слов’янської міфології.
1845-1847 рр. – стоїть на чолі
створеного в Києві Кирило-Мефодіївського товариства.
1847-1848 рр. – після арешту
проводить рік в Петропавлівській фортеці в Санкт-Петербурзі.
1848 р. – засланий до Саратова
під поліцейський нагляд із забороною на викладання і видання книг.
1848-1856 рр. – служив у
Саратовському статистичному комітеті, публікував статті з історії, економіки та
культури Саратовської губернії, продовжував займатися історією. У Саратові він
продовжував писати свою фундаментальну працю «Богдан Хмельницький», закінчив дослідження
«Бунт Стєньки Разіна», а також почав нову роботу про внутрішній побут
Російської держави XVI-XVII століть.
1856 р. – після звільнення від
поліцейського нагляду отримав можливість опублікувати ряд своїх робіт.
1857 р. – Костомаров
відправляється в подорож за кордон, де відвідує Швецію, Німеччину, Швейцарію,
Францію, Італію, Австрію.
1859 р. – Костомаров був
запрошений до Петербурзького університету на посаду професора російської
історії. Друкується в журналах «Современник» і «Отечественные записки».
Проводить знаменитий публічний диспут з істориком Погодіним «Про початок Русі».
1861-1863 рр. – бере участь у
виданні першого українського громадсько-політичного і художньо-літературного
журналу «Основа», що виходив українською та російською мовами.
1862 гр. – Костомаров змушений
залишити Петербурзький університет через те, що відмовився підтримати протест
професури і студентства проти поліцейських репресій.
1861-1884 рр. – історик працює в
археографічній комісії, яка збирала документи з історії України. Під редакцією
Костомарова вийшло 12 томів «Актів, що відносяться до історії Південної і
Західної Росії, зібраних Археографічною комісією», а також 3 випуски «Пам’ятників
старовинної російської літератури». За цей час Микола Іванович опублікував
понад 200 праць, в більшості своїй присвячених соціально-політичній історії
Росії та України.
1872 р. – за дослідження «Останні
роки Речі Посполитої» Костомаров був удостоєний премії Академії наук. Пише свою
найвідомішу працю «Російська історія в життєписах найважливіших її діячів».
1875 р. – Костомаров переніс
висипний тиф, що дуже послабило його здоров’я.
1876 р. – Костомаров став
членом-кореспондентом російської Академії Наук.
7 (19) квітня 1885 року Микола
Костомарова помер і був похований у Санкт-Петербурзі.
За матеріалами: heroes.profi-forex.org/ua
Фото з uk.wikipedia.org
«Історик Микола Іванович Костомаров у домовині»
художник Ілля Рєпін, 1885 р.
