Translate

17 квітня 2017 р.

Нова монета України серії «Видатні особистості України»

Микола Костомаров

Національний банк України 20 квітня 2017  року вводить в обіг пам’ятну монету номіналом 2 гривні присвячену громадському діячеві, історику, археографу, етнографу, фольклористу, письменнику і публіцисту. Микола Іванович Костомаров входив до складу багатьох наукових установ, був ідеологом товариства «Кирило-Мефодіївське братство», автором його програмного документа «Книга буття українського народу», відстоював право на самостійний і вільний розвиток української мови і літератури. Його літературна спадщина складається з десятків томів поезії, повістей, оповідань, науково-публіцистичних і полемічних статей.   

Монету виготовлено з нейзильберу, категорія якості карбування – спеціальний анциркулейтед, маса – 12,8  г, діаметр – 31,0 мм, тираж – 25000 штук. Гурт монети –рифлений.

 

На аверсі монети розміщено: угорі півколом напис «Україна», під яким малий Державний Герб України, у центрі – стилізовану композицію: на тлі газетних сторінок складено книги і на них розміщується глобус; праворуч написи: «2 ГРИВНІ 2017», логотип Банкнотно-монетного двору Національного банку України.     

На реверсі монети зображено портрет Миколи Костомарова; ліворуч від нього його факсиміле та роки життя: «1817-1885»; угорі півколом напис – «МИКОЛА КОСТОМАРОВ».

Художник: Демяненко Анатолій

Скульптор: Демяненко Анатолій


За матеріалами: bank.gov.ua 

Біографія Миколи Костомарова.


4 (16) травня 1817 року в слободі Юрасовка Острогозького повіту Воронезької губернії народився Микола Костомаров.
1833 р. – Після закінчення гімназії Костомаров вступив до Харківського університету.
1837 р. – закінчив словесне відділення філософського факультету Харківського університету. Недовго служить в Кінбурнському драгунському полку в Острогозьку. Однак залишає військову службу і повертається до занять наукою.
1838 р. – в Москві слухає лекції професора Шевирьова, які згодом зробили чималий вплив на формування історичних поглядів Костомарова.
1842 р. – Костомаров підготував магістерську дисертацію «Про причини і характер унії в Західній Росії», однак захистити її не зміг з незалежних від нього причин.
1844 р. – захистив нову дисертацію на тему «Про історичне значення російської народної поезії».
У 1846 р. Костомаров був запрошений до Київського університету на кафедру історії, де прочитав курс лекцій зі слов’янської міфології.
1845-1847 рр. – стоїть на чолі створеного в Києві Кирило-Мефодіївського товариства.
1847-1848 рр. – після арешту проводить рік в Петропавлівській фортеці в Санкт-Петербурзі.
1848 р. – засланий до Саратова під поліцейський нагляд із забороною на викладання і видання книг.
1848-1856 рр. – служив у Саратовському статистичному комітеті, публікував статті з історії, економіки та культури Саратовської губернії, продовжував займатися історією. У Саратові він продовжував писати свою фундаментальну працю «Богдан Хмельницький», закінчив дослідження «Бунт Стєньки Разіна», а також почав нову роботу про внутрішній побут Російської держави XVI-XVII століть.
1856 р. – після звільнення від поліцейського нагляду отримав можливість опублікувати ряд своїх робіт.
1857 р. – Костомаров відправляється в подорож за кордон, де відвідує Швецію, Німеччину, Швейцарію, Францію, Італію, Австрію.
1859 р. – Костомаров був запрошений до Петербурзького університету на посаду професора російської історії. Друкується в журналах «Современник» і «Отечественные записки». Проводить знаменитий публічний диспут з істориком Погодіним «Про початок Русі».
1861-1863 рр. – бере участь у виданні першого українського громадсько-політичного і художньо-літературного журналу «Основа», що виходив українською та російською мовами.
1862 гр. – Костомаров змушений залишити Петербурзький університет через те, що відмовився підтримати протест професури і студентства проти поліцейських репресій.
1861-1884 рр. – історик працює в археографічній комісії, яка збирала документи з історії України. Під редакцією Костомарова вийшло 12 томів «Актів, що відносяться до історії Південної і Західної Росії, зібраних Археографічною комісією», а також 3 випуски «Пам’ятників старовинної російської літератури». За цей час Микола Іванович опублікував понад 200 праць, в більшості своїй присвячених соціально-політичній історії Росії та України.
1872 р. – за дослідження «Останні роки Речі Посполитої» Костомаров був удостоєний премії Академії наук. Пише свою найвідомішу працю «Російська історія в життєписах найважливіших її діячів».
1875 р. – Костомаров переніс висипний тиф, що дуже послабило його здоров’я.
1876 ​​р. – Костомаров став членом-кореспондентом російської Академії Наук.
7 (19) квітня 1885 року Микола Костомарова помер і був похований у Санкт-Петербурзі.
За матеріалами: heroes.profi-forex.org/ua
Фото з uk.wikipedia.org
  
«Історик Микола Іванович Костомаров у домовині» художник Ілля Рєпін, 1885 р.

Немає коментарів:

Дописати коментар