Монети Бразилії присвячені Олімпіаді-2016

17 квітня 2015року Банк Бразилії розпочав реалізацію другої серії пам’ятних монет, присвячених майбутній літній Олімпіаді-2016 в Ріо-де-Жанейро. В цілому буде випущено 9 монет: одна золота, 4 срібних і 4 біметалевих.

 У продаж надійшли 4 нові біметалічні монети номіналом 1 реал: «Баскетбол», «Вітрильний спорт», «Регбі» і «Параканое». Останній вид спорту (для осіб з обмеженими можливостями) на каное вперше включений в програму літніх Олімпіад.

Монети регулярного карбування надійдуть в обіг, а для нумізматів кожна монета буде випущена в окремому буклеті в стані BU. Вартість буклету з однією монетою складе 13 реалів (близько 100 грн.).

Внутрішній діаметр монет виконаний із сталі, а зовнішній – із сталі плакованої латунню. Діаметр монет - 27 мм. Вага: 7г.

 Формально монети можна придбати на сайті Центрального банку Бразилії, але зробити з-за меж країни – неможливо.

За матеріалами: coins-hunter.com

Австралійська монета присвячена висадці в Галліполі

Королівський монетний двір Австралії виготовив великий тираж пам’ятної монети, присвяченої ювілею відомої військової операції часів Першої світової війни.

Монета викарбувана на честь 100-річчя висадки на півострів Галліполі.

Висадка десанту, сформованого з англійських, австралійських, новозеландських, індійських і французьких військ, стала частиною Дарданелльской операції з виведення Туреччини з війни.

Союзні війська висадилися на півострів 25 квітня 1915. Вони повинні були захопити берегові батареї, щоб флот прорвався до Стамбулу.

Однак війська Антанти зазнали поразки, і було прийнято рішення про евакуацію десанту з Галліполі. На початку січня 1916 останні частини союзників були вивезені з півострова.

Номінал монети – 2 австралійських долара, метал - сплав алюмінію і бронзи, якість карбування – «анциркулейтед», маса – 6,6 г, діаметр – 20,5 мм, тираж – 1,5  млн. штук.

На аверсі монети «100-річчя висадки в Галліполі» викарбувано портрет Її Величності королеви Великобританії Єлизавети II роботи Ієна Ренк-Бродлі (Ian Rank-Бродлі ФРБ). Уздовж краю монети вигравірувані написи – «Єлизавета II», «Австралія», «2015».

На реверсі показана кругова стилізована композиція, що складається із зображень квіток маку (символи пам’яті) і хрестів (символи невідомих могил полеглих героїв). У центрі монети розташована дугова напис – «Не варто забувати» («Щоб пам’ятали»), яку оточує кільце червоного кольору. У нижній частині вказаний номінал – «два долари».

За матеріалами: gold10.ru

Вищі навчальні заклади України

150 років Одеському національному університету імені І. І. Мечникова

           28 квітня 2015 року  НБУ ввів в обіг монету номіналом 2 гривні  присвячену  одному з найстаріших вищих навчальних закладів України, що посідає значне місце у формуванні системи освіти, розвитку наукових досліджень і культури в Україні та має високий міжнародний авторитет.

   

            На аверсі монети розміщено: угорі малий Державний Герб України, під яким напис УКРАЇНА; стилізовану композицію, що символізує галузі науки та навчальний процес; у центрі номінал - 2/ГРИВНІ/2015 та внизу логотип Монетного двору Національного банку України.

На реверсі монети на дзеркальному тлі зображено будівлю Одеського національного університету імені І. І. Мечникова та по колу розміщено напис ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І. І. МЕЧНИКОВА, унизу на рельєфному тлі рік заснування університету 1865.

Монету виготовлено з нейзильберу, категорія якості карбування – спеціальний анциркулейтед, маса – 12,8 г, діаметр – 31,0 мм, тираж – 35 000 штук. Гурт монети  – рифлений.

 Художник: аверс: Фандікова Наталія,  реверс: Таран Володимир, Харук Олександр, Харук Сергій  

Скульптор:  Атаманчук Володимир, Дем’яненко Анатолій 

Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова

Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова від дня свого створення 1 (13) травня 1865 року займає одне з провідних місць у формуванні системи освіти, у розвитку наукових досліджень і культури в Україні. Він є одним з найстаріших університетів України і разом з Київським, Харківським і Львівським університетами фактично визначає стан і перспективи розвитку освіти, науки і культури в мережі освіти нашої країни. ОНУ – всесвітньо відомий університет з високим міжнародним авторитетом, у світовому рейтингу займає почесне 48-е місце серед 75 кращих університетів світу.

Ілля Ілліч Мечніков

Багато яскравих сторінок вписали в історію України та університету всесвітньо відомі видатні вчені: І.І. Мечников – лауреат Нобелівської премії, фізіолог І.М. Сєченов – засновник вітчизняної фізіології, перший президент АН України, академік, мікробіолог Д.К. Заболотний, академік, ботанік В.І. Липський, біолог О.О. Ковалевський; фізик Ф.Н. Шведов; фізик-теоретик, засновник математичного відділення Новоросійського товариства природознавців М.О. Розумів, академік АН СРСР, засновник всесвітньо відомої школи хіміків-органіків М.Д. Зелінський, академік Російської АН та АН СРСР історик й археолог Ф.І. Успенський, академік, член Президії НАН України, засновник Фізико-хімічного інституту НАН України О.В. Богатський, член-кореспондент АН УРСР, засновник Одеського планетарію астроном В.П. Цесевич, математики М.Г. Крейн, О.І. Ляпунов і І.М. Занчевскій, прославлений історик М.Е. Слабченко; славіст В.І. Григорович, зоолог Д.К. Третьяков, геолог О.Н. Криштарович, хімік Л.В. Писаржевський та багато-багато інших.

Слід зазначити, що троє із шести президентів Академії наук України працювали професорами ОНУ: академіки Д.К. Заболотний, В.І. Ліпський, О.О. Богомолець. Зараз в ОНУ працюють 5 лауреатів державних премій, 15 заслужених працівників освіти та діячів науки і техніки.

ОНУ єдиний серед університетів України, що здійснив своєрідний трудовий подвиг, безперервно трудячись під час Великої Вітчизняної війни, навіть перебуваючи в евакуації.

За видатні заслуги в підготовці фахівців в 1965 р. ОНУ був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, а в 1978 р. включений в перелік провідних університетів СРСР.

Історія вищої освіти на півдні України почалася в 1865 р. з установи Імператорського Новоросійського університету та подальший її розвиток нерозривно пов’язане з діяльністю ОНУ. Загальнонаціональний вплив ОНУ на освіту полягає в тому, що значна частина вищих навчальних закладів на півдні України створена на базі факультетів університету (Одеський державний медичний університет, Одеський державний економічний університет, Одеська національна юридична академія).

Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова акредитований у повному обсязі за IV рівнем акредитації. Згідно з наказом Міністерства освіти від 04.03.1998 року підготовка студентів в університеті здійснюється за багатоступеневою системою: бакалавр, спеціаліст, магістр.

В даний час ректором університету є доктор політичних наук, професор, І.М. Коваль.

Основна мета університету – підготовка кваліфікованих кадрів для забезпечення потреб різних галузей господарства та виробництва у фахівцях освіти, науки, мистецтва, економіки, права, підприємництва тощо. Заходи, які спрямовані на досягнення мети, зазначені в Уставі університету, що затверджений у Міністерстві освіти України 12.04.2005 р. (реєстраційний № 37).

Навчальний процес в університеті забезпечують 4 інститути (інститут математики, економіки і механіки, інститут соціальних наук, інститут післядипломної освіти) і 10 факультетів – історичний, філологічний, романо-германської філології, економіко-правовий, біологічний, геолого-географічний, хімічний, фізичний, філософський та факультет довузівської підготовки.   Крім того, діють спеціалізований деканат по роботі з іноземними студентами, підгоьовчк відділення для іноземців, коледж підприємництва та соціальної роботи ОНУ. В ОНУ працюють 102 кафедри, магістратура.

В аспірантурі, що є однією з найбільших в Україні, навчаються більше 500 чоловік за 105 спеціальностями. Щорічно захищаються 30-35 кандидатських дисертацій.

У докторантурі щороку працюють більше 30 докторантів, які захищають від 10 до 15 докторських дисертацій у рік.

Всього в ОНУ працюють 7 спеціалізованих рад, в яких захист дисертацій здійснюється за 29 спеціальностями.

Одеським університетом ім. І.І. Мечникова на півдні України створена та успішно працює нова розгалужена система навчальних інститутів та центрів у містах Миколаєві, Херсоні, Первомайську, Іллічівську, Южному, Білгороді-Дністровському, Теплодарі. Ця мережа має загальнонаціональне значення, відкривши доступ до вищої освіти там, де молодь про це тільки мріяла. Застосування авторських освітянських технологій заощаджує не менш 20% державних коштів на підготовку фахівців.

Університет здійснює підготовку фахівців на підставі відповідної ліцензії за 20 напрямками та 41 спеціальності. Останнім часом відкрито ряд нових спеціальностей: мікробіологія та вірусологія, психологія, болгарська мова та література, комп'ютерні системи та мережі, переклад, філософія, прикладна лінгвістика, видавнича справа та редагування, менеджмент невиробничої сфери, облік і аудит, міжнародні економічні відносини та ін. Освітня діяльність проводиться також на підготовчому відділенні для громадян України та підготовчому відділенні для іноземних громадян; перепідготовка, підвищення кваліфікації, надання другої вищої освіти за всіма спеціальностями університету здійснюється в Інституті післядипломної освіти за окремою ліцензією. У 1996 р. вперше в Україні було створено коледж підприємництва та соціальної роботи ОНУ, на базі якого в 1999 р. вперше в Україні створено комплекс «Школа-коледж-університет» якому надано статус експериментального майданчика. Унікальність цього комплексу в тому, що на підготовці одного фахівця заощаджується значна сума бюджетних коштів, зростає соціальна захищеність молоді, істотно поліпшується соціальна атмосфера у малих містах. При університеті працюють Рішельєвський, Очаківський, Білгород-Дністровський ліцеї.

Загальна кількість співробітників університету становить приблизно 3500 чоловік, у тому числі 179 доктори наук, професори, 732 кандидатів наук, доцентів. Чисельність науково-педагогічних кадрів, які здійснюють навчальний процес і науково-дослідну роботу, становить 1671 чоловік. У навчальному процесі беруть участь 125 докторів наук, професорів; 576 кандидатів наук, доцентів, у тому числі 57 академіків, членів-кореспондентів НАН України та галузевих академій, заслужених діячів науки, лауреатів Державних та інших премій. Загальний контингент студентів становить близько 14500 чоловік. За комерційними угодами навчаються близько 8000 студентів. В університеті одержують освіту також більш 700 іноземних громадян.

Міжнародне визнання ОНУ як одного з лідерів національної освітньої мережі підтверджується також тим, що майже 40 відомих університетів світу, співпрацюють з університетом у рамках довгострокових угод, у тому числі по 5 проектам ТЕМРUS-ТАСІS, чисельним програмам INTAS, НОУ-ХАУ, СКОР та пр. Для забезпечення навчального процесу в м. Одесі університет має 8 головних навчальних корпусів загальною площею 70637 кв. м і навчальною площею 52937 кв. м. Соціально-побутова база університету включає 8 гуртожитків, загальною площею 40,5 тис. кв. м; житлові будинки, 4 їдальні і буфети, медичні пункти та спортивно-оздоровчий табір «Чорноморка» на 500 місць. На базі спортивних споруджень (найстаріший в Одесі стадіон, два спортивні зали, тенісні корти) в ОНУ підготовлені чемпіони світу, Олімпійських ігор, Європи, СРСР і України, чисельні майстри міжнародного класу та майстри спорту.

В ОНУ працюють 28 відомих наукових шкіл. Щороку виконуються науково-дослідні роботи загальним обсягом близько 7 млн. грн. по держбюджетним і госпдоговірним темам.

24 вчених університету входять до складу 18 наукових і професійних рад України.

Наукові дослідження зосереджені в 30 наукових підрозділах, серед яких 4 науково-дослідних інститути, 11 науково-дослідних центрів, 14 науково-дослідних лабораторій.

НДІ Астрономічна обсерваторія ОНУ, заснована в 1871 році (з пунктами спостереження в Росії, Туркменістані, Азербайджані), – одна із найстаріших в Україні. Національним надбанням є третя у світі колекція знімків зоряного неба, отриманого протягом усього XX ст.

НДІ фізики – перший науковий інститут фізичного профілю в Україні, створений в 1926 році. Відомий у світі центр в області запису оптичної інформації представляє Україну в Міжнародному комітеті з науковій фотографії. Роботи інституту відзначені державними преміями СРСР та України і премією Американського фотографічного товариства.

Інститут горіння та нетрадиційних технологій – єдиний в Україні інститут такого профілю, є базою Української секції Інституту горіння США й представляє Україну в Європейському консорціумі по наноматеріалам.

Наукова бібліотека – одна з найбільших і найстаріших наукових бібліотек України. Заснована в 1817 р. бібліотека має фонд більше 3.6 мільйонів томів, серед яких унікальні стародавні видання XV-XVIII сторіч – 5 інкунабул, 27 палеотипів, надрукованих у першому сторіччі книгодрукування (XV ст.) І близько 9000 найрідкісніших і коштовних книг. До унікальних відноситься перлина вітчизняного книгодрукування «Острозька біблія», видана в Острозі в 1581 році Іваном Федоровим і найстаріша в бібліотеці книга-інкунабула з геральдики Іоанна Андреа «Трактат про коріння», видана в Нюрнберзі в 1476 р.

Ботанічний сад – один із найстаріших і відомих в Україні наукових центрів збереження різноманіття світової флори, заснований в 1867 році. З 1928 по 1937 рр.. Ботанічним садом керував академік, екс-президент АН України В.І. Липський. Ботсад має статус пам’ятника природи й постановою Кабінету Міністрів віднесений до природно-заповідного фонду України. Його фонди інтродуційованих рослин нараховують 3840 видів, форм, сортів і гібридів.

Гідробіологічна станція була заснована в 1902 році відомим зоологом П.М. Бучинським. У різні роки на станції працювали видатні біологи академіки Д.К. Третьяков, Ю.П. Зайцев та ін

Петрографо-мінералогічний музей, заснований в 1865 році, є національним надбанням. Фонди музею становлять 12500 зразків із усього світу, серед яких унікальними по науковій цінності є колекція зразків рудних утворень, у тому числі залізо марганцевих конкрецій, із дна Світового океану. Найцінніше зібрання музею - колекція метеоритів, найбагатша в Україні і Європі.

Зоологічний музей, заснований на початку XIX століття, відноситься до найстаріших музеїв України. Наукові колекції нараховують більше 50000 одиниць збереження і містять унікальні збори ще XIX ст. до яких відносяться: колекція комах професора-ентомолога Є.Є. Балліона, що зібрана в минулому сторіччі; антропологічна колекція І.І. Мечникова; краніологічна колекція ссавців Причорномор’я та інші. До унікальних експонатів також відноситься повний змонтований кістяк 27-метрового синього кита.

Палеонтологічний музей, створений на основі колекції Рішельєвського ліцею, існує з 1873 року. Музей ставиться до 10 кращих музеїв світу, нараховує більш, ніж 40 тисяч експонатів. Багато колекцій є еталонами при вивченні фаун колишнього Причорномор’я. Палеонтологічний музей по складу викопних матеріалів не має аналогів в Україні, а значна кількість експонатів є унікальними. Національним надбанням також є підземний палеонтологічний заповідник у карстових печерах Одеси, що являє собою унікальне поховання в терасових відкладеннях більш, ніж 40 видів вимерлих тварин.

Лише за останні 3 роки співробітники ОНУ опублікували близько 8700 робіт. Серед них – 116 монографій, 395 підручників, більше 2000 учбово-методичних видань. У міжнародно-визнаних журналах опубліковано більш, ніж 2150 робіт. При ОНУ працює видавництво «Астропринт».

Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова є загальновизнаним провідним вищим навчальним закладом у групі класичних університетів, національним, науковим і культурним центром України.

За матеріалами: bank.gov.ua  та  onu.edu.ua

Монета присвячена Серу Вінстону Леонарду Спенсер-Черчиллю

            Британський монетний двір для Острову Мен випустив ювілейну пам’ятну монету, присвячену одному з величних британців – Вінстону Черчиллю. До 50-річчя з дня смерті політика випущена монета, на якій він показує свій частий знак «V» –   перемога.

            На аверсі монети зображено портрет Королеви Єлизавети II, навколо якого написано ім’я королеви, рік випуску монети – 2015, а також назва країни-емітента – Острів Мен.

           

На реверсі зображення Черчілля по пояс з рукою, піднятою вгору і пальцями, складеними у формі значка «V», що означає перемогу. Вгорі півколом напис: Сер Вінстон Черчилль. Внизу номінал – 1 крона.

           Монета виконана їх нікелю (Uncirculated), вага 28,28 м, діаметр 38,6 мм.

Сер Вінстон Леонард Спенсер-Черчилль (Англ. Winston Leonard Spencer-Churchill; *30 листопада 1874 – †24 січня 1965) – державний діяч Великої Британії, письменник, найбільше відомий як прем’єр-міністр цієї країни у роки Другої світової війни, лауреат Нобелівської премії з літератури 1953 року «за неперевершеність історичного й біографічного опису, за блискуче ораторське мистецтво, з допомогою якого відстоювалися найвищі людські цінності».

Вінстон Черчилль увійшов в історію Великої Британії як найяскравіший англійський політик ХХ століття, який перебував при владі протягом правління шести монархів – починаючи з королеви Вікторії і до її праправнучки Єлизавети II. Він встиг взяти участь у боях в Судані, і був присутній під час випробування атомної бомби, що стала головною загрозою післявоєнного світу. Зі своїми незмінними казанком та очеретинкою Черчилль був прекрасним дипломатом, художником і навіть садівником в своєму саду в Чартвеллі. Його картини періодично виставлялися в Королівській Академії, а в 1958 році там пройшла особиста виставка робіт сера Вінстона Черчилля. Черчилль був прекрасним, одним з кращих ораторів свого часу. Саме він був автором терміну «залізна завіса», що стала характеристикою післявоєнної політичної ситуації. Черчилль був одним з самих дотепних людей свого часу. 1897 році, як військовий кореспондент «London Daily Telegraph», Черчилль приєднався до експедиції генерала Блада в районі Малакандскої протоки. У тому ж статусі Черчилль брав участь у початковому етапі Бурської війни в Південній Африці. Там же 15 листопада 1899 Черчилль був полонений Луїсом Ботой, майбутнім першим прем’єр-міністром Південно-Африканського Союзу і близьким другом Черчилля.

Після звільнення з полону Черчилль деякий час провів у США, де читав лекції, а на отримані гроші він почав власну політичну кар’єру на батьківщині. Старт в 1898 році був невдалим. Тільки через два роки він став консервативним членом парламенту від Ланкашира. Однак наступні три роки в політиці розкрили значні суперечності між Черчиллем і політикою Торі, керованих Джозефом Чемберленом. Тому в 1904 році Черчилль брав участь у виборах до Палати Громад від партії лібералів. Після перемоги лібералів Черчиллю почали надходити пропозиції щодо участі в Кабінеті. Спочатку йому пропонували керувати міністерством, що займається справами колоній, потім стати Таємним радником Королеви. Коли в 1908 році Генрі Асквіт став прем’єр-міністром, Черчиль очолив раду з внутрішньої торгівлі та внутрішніх справ держави. На цих постах Черчилль проводив такі програми, як встановлення пенсій по старості, страхування здоров’я і зайнятості. У 1911 році Вінстон Черчилль став першим лордом адміралтейства, очоливши британський флот у I Світовій війні. У принципі це не вимагало величезних стратегічних талантів від Черчилля, оскільки чудово озброєний флот, що перейшов з вугілля на рідке паливо, не зустрів у німецьких кораблях гідного суперника. Основним досягненням Черчилля в ті роки було створення королівських військово-повітряних сил Британії. Проте після невдалої операції ВПС у Дарданеллах Черчилль був підданий серйозній критиці і пішов у відставку в 1916 році. Він пішов на фронт у чині генерал-лейтенанта, командувача 6-м полком королівських стрільців. Однак незабаром прем’єр Ллойд Джордж відкликав його з фронту, призначивши керівником міністерства з військових запасів країни. Після закінчення I світової війни Черчилль в статусі держсекретаря військових справ провів ряд реформ в 1918-21 роках. Займаючись у 1921-22 роках питанням колоній Великобританії, він брав безпосередню участь у створенні деяких арабських держав і у вирішенні питання створення єврейської держави на Близькому Сході (в рамках мандата, наданого Лігою Націй Британії на управління Палестиною). За ці роки політичні пристрасті Черчилля стали яскраво антисоціалістичними, тим не менше він підтримував пролейборістську платформу партії лібералів. Його пропозицію використовувати війська проти більшовиків у Радянському союзі привели до охолодження відносин з Ллойдом Джорджем, який призначив лордом-скарбником Роберта Горна в обхід Черчилля. Однак у 1923 році Черчилль повернувся в лоно партії консерваторів, після чого було негайне його призначення на цю посаду.

У 1930-і роки Вінстон Черчилль був поза політикою, однак у вересні 1939 року з початком II Світової війни під тиском громадської думки він був знову призначений першим лордом адміралтейства. Відставка Чемберлена в травні 1940 року з поста прем’єр-міністра Великобританії привела на це місце Черчилля. У своїй першій промові в статусі прем’єра в Палаті Громад, яка відбулася відразу після капітуляції Франції перед фашистською Німеччиною, Черчилль недвозначно дав зрозуміти, що Великобританія не збирається йти на компроміс: «Ви запитаєте, яка наша мета? Моя відповідь проста – Перемога – перемога будь-якою ціною, перемога над терором, перемога, якою довгою і важкою вона не була б». Для Черчилля не існувало навіть можливості переговорів з Гітлером.  До того моменту, поки США не вступили у війну, Черчилль збирався воювати поодинці. Основою його стратегії були бомбардування Німеччини і концентрація сил у Середземномор'ї та на Близькому Сході. Обидві ці позиції були підтримані США після японської бомбардування їх військової бази в Перл Харбор. Черчиллю була необхідна американська допомога – і  економічна, і військова. Програма ленд-лізу значно підтримала Британію, однак тотальний американський контроль англійської економіки позбавив Британію на час війни будь-якої економічної самостійності. Проте Черчилль робив ставку на тісну співпрацю, на альянс США, «найбільш близький за всю історію». Це співробітництво було підтверджено Атлантичної хартії у серпні 1941 року. Пізніше до цього альянсу приєднався СРСР, завершивши створення Великої Трійки. Після закінчення війни близькі відносини країн-союзників з антигітлерівської коаліції зійшли нанівець. Більше того, саме Черчиллю належить авторство терміну «залізна завіса».  Після капітуляції Німеччини Англія почала готуватися до виборів. Що пройшли в липні 1945 року. Перемогу отримали лейбористи, Черчилль пішов у відставку. Шість років він був лідером опозиції, закликаючи європейських лідерів не піддаватися впливу СРСР.  

У 1951 році Черчилль повернувся на Даунінг стріт, 10, в офіційну резиденцію британського прем’єр-міністра. У цьому статусі він проводив політику підтримки НАТО та Європейського Союзу. Черчилль не забував і про соціальну сферу, провівши через парламент такі закони, як націоналізація залізниць, Банку Англії та ін.  У 1953 році Вінстон Черчилль отримав лицарський титул і отримав Нобелівську премію з літератури, а через десять років він став почесним громадянином США.

У 1955 році Черчилль відійшов від великої політики, проживши в спокої десять років. 24 січня 1965 року  видатної людини століття не стало. Після його смерті, королева Єлизавета II подарувала йому честь бути похоронним на державному рівні. На похорон в рідному графстві Оксфордшир зібралися найбільші державні діячів світу.

За матеріалами: pobjoy.com  та 100v.com.ua

«Кораблі Першої світової війни»

Турецький монетний двір випустив серію монет присвячену військовим кораблям часів Першої світової війни. Серія складається з 5 монет, кожна з якої зображує нове судно.

На реверсі всіх монет в центрі вказано номінал – 2,5 ліри, зверху символ Туреччини – місяць із зіркою, під номіналом рік випуску монети. Символи обрамлені гілкою пшениці та оливковою гілкою. Зображення взято в коло. По колу назва країни емітента турецькою та англійською мовами.

Німецький легкий крейсер типу «Магдебург»

На аверсі зображено Німецький легкий крейсер типу «Магдебург». Початкове ім'я якого Бреслау (Breslau). Після передачі в 1914 році Туреччини він отримав ім'я Midilli. Перші повноцінні легкі крейсера Німеччини. Були розвитком малих крейсерів типу «Кольберг». Всього було побудовано 4 одиниці: «Магдебург» (SMS Magdeburg), «Бреслау» (SMS Breslau), «Штральзунд» (SMS Stralsund), «Страсбург» (SMS Straßburg).

Корабль Nusret (The help of God)

На аверсі зображено корабель Nusret (The help of God), який був військовим кораблем Османського флоту. Найпотужніший корабель турецького військово-морського флоту. На його бойовому рахунку, мінімум, три знищених лінійних корабля і один майже втоплений лінійний крейсер. Побудований на заводі «Германіаверфт» в Кілі в 1911 - 1912 роках.

Корабель Muavenet-i Milliye

На аверсі зображено корабель Muavenet-i Milliye, який був есмінцем Османського флоту в період Першої світової війни. Турецький міноносець під командуванням капітан-лейтенанта Фірлей торпедним залпом потопив у бухті Морта броненосець HMS Goliath. Разом з кораблем загинуло 570 чоловік команди на чолі з капітаном першого рангу Шелфорд.

Корабель Hamidiye (Хамідіє, Гамід)

На аверсі зображено  корабель Hamidiye (Хамідіє, Гамід) – бронепалубний крейсер військово-морських сил Османської імперії та Турецької республіки, який брав участь в Балканських війнах і Першій світовій війні. На початку ХХ століття був одним з небагатьох сучасних кораблів турецького флоту. Спочатку носив назву «Абдул-Хамід». У 1908 році після Младотурецкої революції та повалення султана Абдул-Хаміда II перейменований в «Хамідіє».

Німецький корабель «Гьобен» (Goeben)

На аверсі зображено корабель «Гьобен» (Goeben) – німецький лінійний крейсер типу «Мольтке» часів Першої світової війни. З серпня 1914 року у складі турецького флоту під ім’ям «Султан Селім Грозний» (тур. Yavuz Sultan Selim) або просто Yavuz. До 1950 року був флагманом військово-морського флоту Туреччини.

Всі монети виконані з бронзи з якістю карбування uncerculated. Тираж кожної монети 3 тис. екземплярів, діаметр 38,61 мм, вага 23,33 г.

За матеріалами: gcoins.net

120 років Харківському зоопарку

15 квітня 2015 року  Національний банк України вводить в обіг пам’ятну монету «120 років Харківському зоопарку» номіналом 2 гривні,  присвячену одному з найстаріших зоопарків Європи, який виконує культурно-просвітницьку функцію та є візитною карткою міста Харкова. Зоопарк розташований у центрі міста, займає площу 22 гектари та налічує близько 400 видів риб, амфібій, рептилій, птахів і ссавців. Серед них є 145 рідкісних та зникаючих видів тварин, занесених до Міжнародної Червоної книги та Червоної книги України. Харківський зоопарк першим в Україні 1925 року придбав до своєї колекції представника одного з найбільших тварин світу - слона.

    

На аверсі монети розміщено: угорі малий Державний Герб України та напис півколом УКРАЇНА, стилізовану композицію: зображено тварин зоопарку, які зустрічають маленьких відвідувачів біля входу; унизу - рік карбування монети 2015, номінал 2 ГРИВНІ, логотип Монетного двору Національного банку України (праворуч).

 На реверсі монети розміщено: у центрі на тлі стилізованого зображення міста Харкова - слона, який тримає хоботом квітку, та написи: ХАРКІВСЬКИЙ ЗООПАРК (угорі півколом), 120/років (унизу).

Художник: Дем'яненко Володимир

Скульптор: Дем'яненко Володимир

Монету виготовлено з нейзильберу, категорія якості карбування – «спеціальний анциркулейтед», маса – 12,8 г, діаметр – 31,0 мм, тираж – 35 000 штук. Гурт монети – рифлений.

Харківський державний зоологічний парк 

Об’єкт природно-заповідного фонду м. Харкова загальнодержавного значення. Заснований у 1895 р., оголошений постановою Ради Міністрів УРСР від 22 липня 1983 р. Розташований по вул. Сумський, 35. Площа зоопарку становить 22 га.

За цінністю колекції зоопарк займає друге місце в Україні – після Київського зоопарку. В зоологічному парку зберігаються понад 384 види тварин (8 тис. особин), серед них – риби (137 видів), земноводні (2 види), плазуни (44 види), птахи (97 видів), ссавці (79 видів). З них 7 видів занесені до Європейського Червоного списку, 14 – до Червоної книги України, в складі зооколекції 93 види, які включені до Конвенції про міжнародну торгівлю дикими видами фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення (CITES).

 

Зараз Харківський зоопарк є повноправним членом Євразійської та асоційованим членом Європейської асоціацій зоопарків і акваріумів. Співробітництво з цими організаціями передбачає участь в міжнародних програмах щодо збереження рідкісних та зникаючих видів тварин: 13 видів колекції включені до Європейської програми збереження рідкісних та зникаючих видів тварин (ЕЕР); 5 видів – до Європейської племінної книги (ESB); один вид – до Міжнародної племінної книги (по білому ведмедю).

Історія створення Харківського зоопарку – першого в Україні – починається з 90-х рр. XIX ст., коли за ініціативи професора Олександра Брандта в місті була розпочата спроба організувати «акварій». В 1894 р. правління Південно-російського товариства акліматизації звернулося до ректора Харківського імператорського університету М. Олексієнка з проханням передати в оренду частину території Університетського саду для організації виставки. В 1895 р. на ділянці (близько 2,5 га) землі дослідного поля Університетського саду товариство відкрило бжільничо-шовковознавську станцію. Спочатку колекція складалася з дрібних хижаків, дрібних птахів і свійських тварин. До 1920 р. площа зоопарку збільшилася в 10 разів і до 1941 р. на ній експонувалися представники близько 100 видів ссавців, приблизно стільки ж риб, земноводних, плазуючих і більше 200 видів птахів.

22 серпня 2008 р. у зоопарку на алеї напроти входу в будинок приматів відкрили пам’ятник мешканцям зоопарку, які змогли врятуватися під час Німецькко-радянської війни. У числі вцілілих мешканців виявилися три макаки – Гектор, Роза та Дезі. Їм удалося втекти зі зруйнованого мавпятника під час бомбардування. Мавпочки пережили окупацію в Держпромі, їжею з ними ділилися жалісливі люди, а після визволення міста макак виловили та повернули в зоопарк. Саме їхні фігурки прикрасили пам’ятник. На момент визволення в зоопарку вціліли лише 4 ведмедя, 5 мавп і 1 вовк. Частково були зруйновані слоновник, мавпятник і акваріум, зламані всі огорожі. Загальний збиток склав 1 мільйон радянських рублів. Замість колишніх 100 співробітників до роботи приступили 40 осіб, при цьому тільки 15 із них працювали в зоопарку раніше.

В червні 2011 року виявилося, що бегемот, який народився в зоопарку і вже прожив там 20 років, і якого вважали самцем, насправді є самицею.

 За матеріалами: bank.gov.ua та uk.wikipedia.org