Нова монета України з серії «Вищі навчальні заклади» «50 років Тернопільському національному економічному університету»

Національний банк України 23 червня 2016 року вводить в обіг пам’ятну монету номіналом 2 гривні присвячену Тернопільському національному економічному університету - сучасному вищому навчальному закладу, заснованому як відділення фінансово-економічного факультету Київського інституту народного господарства в 1966 році.

Монету виготовлено з нейзильберу, категорія якості карбування – спеціальний анциркулейтед, маса – 12,8  г, діаметр – 31,0 мм, тираж – 25000 штук. Гурт монети – рифлений

 

На аверсі монети розміщено: угорі – малий Державний Герб України та напис півколом «Україна»; у центрі на дзеркальному тлі – логотип Тернопільського національного економічного університету з абревіатурою ТНЕУ та стрічкою, ліворуч рік карбування – «2016»; унизу номінал – «ДВІ ГРИВНІ»; праворуч – логотип Банкнотно-монетного двору Національного банку України.

На реверсі монети розміщено зображення будівлі університету та півколом написи: «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ 50 РОКІВ» (угорі), «ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ» (унизу).

Художник: Атаманчук Володимир

Скульптор: Атаманчук Володимир

За матеріалами: www.bank.gov.ua

Пам'ятні монети «Алімпійскія гульні 2016 року. Веславанне на байдарках и каное» («Олімпійські ігри 2016 року. Гребля на байдарках і каное»)

Національний Банк республіки Білорусь 14 червня 2016 року ввів в обіг пам’ятні монети номіналом 20 рублів та 1 рубль присвячені олімпійським іграм 2016 року «Олімпійські ігри 2016 року. Веслування на байдарках і каное».

 

Срібна, проба срібла: 925, номінал: 20 рублів, маса монети: 33,62 г, маса срібла в чистоті: 31,1г, якість: «Proof», діаметр: 38,61 мм, тираж: 750 шт.

 

Мідно-нікелева номінал: 1 рубль, маса монети: 15,5 г, якість: «Proof-like», діаметр: 33 мм,

тираж: 2 000 шт.

Монети мають форму кола, з лицьового та зворотного боків - виступаючий кант по колу. Бічна поверхня монет з рискою.

          Аверс: у центрі в колі - рельєфне зображення Державного герба Республіки Білорусь, по колу написи: вгорі - «РЕСПУБЛІКА БІЛОРУСЬ», внизу - номінал «20 РУБЛЁЎ» (на срібній) і «1 РУБЕЛЬ» (на мідно-нікелевої); в поле зовнішнього кола - стилізоване зображення водної поверхні; внизу праворуч - рік карбування, ліворуч - проба сплаву (на срібній).

Реверс: у центрі - стилізовані зображення спортсменів в дзеркальному відображенні: вгорі - на каное, внизу - на байдарці; по колу написи: вгорі - «ВЕСЛАВАННЕ НА БАЙДАРКАХ І КАНОЕ», внизу - «АЛІМПІЙСКІЯ ГУЛЬНІ 2016»

Дизайн: О. Новосьолова (Білорусь)

Карбування: ЗАТ «Литовський монетний двір», Вільнюс, Литва

За матеріалами: www.nbrb.by

Нова монета з серії «Відродження української державності»

Національний банк України 20 червня 2016 року вводить в обіг пам’ятну монету номіналом 2 гривні присвячену 20-річчю Основного Закону України, прийнятого 28 червня 1996 року Верховною Радою України від імені Українського народу – громадян України всіх національностей. Конституція України закріплює фундаментальні положення організації і функціонування Української держави й суспільства.

Монету виготовлено з нейзильберу, категорія якості карбування – спеціальний анциркулейтед, маса – 12,8  г, діаметр – 31,0 мм, тираж – 30000 штук. Гурт монети – рифлений

 

На аверсі монети, що вертикально розділений навпіл на матову та дзеркальну поверхні, розміщено: угорі – малий Державний Герб України, праворуч півколом напис – «Україна», у центрі – будівлю Верховної Ради України, яка ліворуч обрамлена рослинним орнаментом, під будівлею – рік карбування монети «2016»; унизу півколом номінал «2 ГРИВНІ»; логотип Банкнотно-монетного двору Національного банку України (праворуч).

 На реверсі монети, що вертикально розділений навпіл на матову та дзеркальну поверхні, у центрі розміщено стилізовану розгорнуту книгу, над якою гілочка калини, праворуч на дзеркальному тлі написи: «20 РОКІВ» та півколом – «КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ»; ліворуч на матовому тлі зазначено текст перших статей Конституції України: «Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Стаття 2. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Стаття 3. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».

 Художник: таран Володимир, Харук Олександр, Харук Сергій

Скульптор: Атаманчук Володимир  

За матеріалами: www.bank.gov.ua

Нова монета з серії «Видатні особистості України»

Національний банк України 15 червня 2016 року вводить в обіг пам’ятну монету номіналом 2 гривні присвячену актору, режисеру, сценаристу Івану Васильовичу Миколайчуку, з ім`ям якого пов`язано мистецьке явище, що отримало назву «українське поетичне кіно». Людина всебічно обдарована, І. Миколайчук мав талант художнього перевтілення. У своїх фільмах і ролях йому вдалося втілити своєрідність та національну самобутність української культури, українського характеру. Загальне визнання і любов глядача актор отримав за виконання ролей Тараса Шевченка у фільмі «Сон» та Івана Палійчука в картині Сергія Параджанова «Тіні забутих предків», а власний фільм Миколайчука як режисера «Вавилон ХХ» став справжнім шедевром українського кіно.

Монету виготовлено з нейзильберу, категорія якості карбування – спеціальний анциркулейтед, маса – 12,8  г, діаметр – 31,0 мм, тираж – 25000 штук. Гурт монети – рифлений

 

На аверсі монети розміщено: угорі напис «Україна» та малий Державний Герб України (праворуч); композицію: унизу – далекі гори, на передньому плані на дзеркальному тлі зображено символічну браму, під якою – струнка постать Івана Миколайчука з ягням на руках, ліворуч номінал «2 ГРИВНІ», праворуч – рік карбування монети «2016» та логотип Банкнотно-монетного двору Національного банку України (унизу праворуч).

На реверсі монети на дзеркальному тлі зображено портрет Івана Миколайчука в оточенні його кіногероїв та написи «ІВАН МИКОЛАЙЧУК, 1941 – 1987» (ліворуч півколом).

Художник: Кочубей Микола

Скульптор: Дем’яненко Анатолій

За матеріалами: www.bank.gov.ua

Іван Миколайчук

  

Іван Васильович Миколайчук (*15 червня 1941, Чортория – †3 серпня 1987) – український актор, режисер, сценарист.

34 ролі в кіно, 9 сценаріїв, та 2 режисерські роботи. Його називали обличчям і душею українського поетичного кіно, аристократом духу, блискучим самородком.

Іван Миколайчук був кінозіркою 60-70 х років. В ті роки майже жоден фільм не обходився без його участі. Він був особливий, народний, справжній, найкращий. «Я не знаю більш національного народного генія…До нього це був Довженко» – казав про Миколайчука великий Параджанов.

В його особі українська нація має світового невмирущого позитивного героя, який пробуджував національний дух українців. Проте звання народного артиста Івану Миколайчуку так і не присвоїли, бо тодішні ідеологи винесли акторові вирок – «націоналіст». Державну Шевченківську премію Іван Миколайчук отримав вже посмертно.

Народився в с. Чортория Чернівецької області.

У 1957 р. закінчив Чернівецьке музичне училище, в 1961-му – театр-студію при Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. О. Кобилянської.

1965 – Закінчив кіноакторський факультет Київського інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого (майстерня В.Івченка).

В кіно дебютував ще студентом, в курсовій режисерській роботі Леоніда Осики «Двоє». В гарному обличчі, тонкій усмішці та приглушеному голосі героя молодого Миколайчука не можна непомітити якоїсь таємниці, недоказаності, глибини – тих рис, які ляжуть через 2-3 роки, в основу феномена особистості великого актора.

Ролі молодого Тараса Шевченка у фільмі «Сон» та Івана Палійчука у «Тінях забутих предків» одразу принесли Миколайчукові загальне визнання. Особливо кінострічка «Тіні забутих предків», яка здобула близько десяти радянських та зарубіжних призів та нагород, й була визнанана однією з двадцяти найкращих картин світу. Безперечно, успіхові цього фільму сприяла участь у ньому талановитих митців та, передусім, Івана Миколайчука.

А тоді, після блискучого дебюту в кіно, його знімали часто, й він запам'ятовувався в більшості картинах. Запам'ятовувався навіть тоді, коли йому по суті, й не було чого грати, але він «витягував» роль завдяки своїй особистості і вмінню створити образ майже з повітря, створити його з нічого. Реальний і міфічний, ніжний і жорстокий, багатоликий і багатоманітний, в головній ролі чи в епізодичній, він міг внести у кінострічку щось неповторне, своє, те, що не виходило в інших. Про феномен Миколайчука свідчить бодай те, що кожен український фільм з його участю відрізняється від тих, де він не знятий. «Коли б нині запитали, чи міг би інший актор зіграти роль Івана Палійчука в «Тінях забутих предків», я б відповіла б: «Ні-ні! Тільки Миколайчук!». Інакше то був би інший фільм, і було б все інше» – говорить Лариса Кадочнікова, та сама Марічка з «Тіней…».

Іван Миколайчук відзначався допитливістю, прагненням до акторських вирішень. Ці риси допомогли акторові стати самобутнім митцем. Так, у фільмі «Комісари» він зіграв комісара Громова із загостреною моральною сприйнятливістю і духовним максималізмом. Своєю індивідуальністю, дивовижною переконливістю, виправданням пропонованих обставин Миколайчук заражав глядачів, примушував співпереживати і вірити. Картина ця стала помітним явищем у нашому кіноматографі, вона ж довела, що Миколайчук схильний до тонкого психологізму, до несподіваних контрастів і навіть парадоксів характеру.

Він не задовольнявся тою міркою, котру ми так часто до себе прикладаємо: бути не гірш від сусіда. Миколайчук уособлював яскравого романтика, націленого на вертикальний рух – вгору, ввись! З фільму «Білий птах з чорною ознакою» (1971) починається нова сторінка у творчості Миколайчука-актора – він стає ще й сценаристом.

У яскравому фільмі Бориса Івченка «Пропала грамота» Іван не тільки виконавець колоритної ролі козака Василя, а й фактичний співрежисер. Він працював над музичним оформленням фільму. Слід згадати, що Миколайчук зіграв неостанню роль у створенні відомого на той час тріо «Золоті ключі» (Ніна Матвієнко, Марічка Миколайчук (дружина Івана Миколайчука), Валентина Ковалевська). Це тріо й супроводжувало піснями кінострічку «Пропала грамота». В «Пропалій грамоті» Іван Миколайчук дав нове життя звучанню бандури, – в жодному фільмі не використовувалися такі можливості цього інструмента. Миколайчук завжди шукав нові інтонації голосу, музики, мови, щоб це вражало й хвилювало. Він відходив від традиційного кіно, віддаючи перевагу філософському.

У сімдесяті почалися гоніння на діячів культури. Сильним ударом для українського кінематографа стало вилучення з кіно, а потім і арешт Сергія Параджанова. Торкнулося це й Івана. В 68-му під час зйомок «Аннички» хтось звинуватив його у націоналізмі. У відповідь Миколайчук спалахнув, намагаючись пояснити різницю між націоналізмом і патріотизмом. Інцидент закінчився доносом у Київ, де Миколайчука кваліфікували як людину ворожої ідеології. А після фільму «Білий птах з чорною ознакою» життя Миколайчука зовсім ускладнилося. Адже стрічка, котра здобула Золотий приз Московського міжнародного кінофестивалю, була сприйнята як мало не випад ворожих націоналістичних сил. Не раз доводилося акторові пояснювати свою позицію в різних інстанціях та «органах». Він відчував себе зацькованим та обкладеним з усіх боків.

Поклали на полицю і «Тіні забутих предків». Лише в роки краху радянської імперії вийшла на екрани і кінострічка «Пропала грамота». Так поступово Івана Миколайчука починають відлучати від творчого процесу. Протягом п'яти років чиновницька рука за вказівкою партійних «босів» викреслювала його прізвище з усіх знімальних груп, хоча багато режисерів хотіли бачити відомого актора у своєму майбутньому фільмі.

Й досі залишається загадкою, як у 1979-му Івану Миколайчуку вдалося втілити давню мрію – зняти свій фільм. «Вавілон ХХ» прозвучав як вибух в українському кінематографі. Яскравий, наповнений фантастичними і водночас реальними образами фільм увібрав в себе все найкраще, що міг їй дати Миколайчук-сценарист, Миколайчук-режисер і нарешті Миколайчук-актор. Хтось із кінокритиків назвав «Вавілон ХХ» трагіфарсом, хтось кваліфікував його стилістику як народне бароко. Зрештою такого оригінального фільму на кіностудії імені Довженка не з'являлося дуже давно. У 1980 р. картина завойовує приз «За кращу режисуру» на Всесоюзному кінофестивалі у Душанбе.

Подальшу долю митця затьмарили адміністративні утиски поетичного кіно, що сприймалося як «націоналістичний ухил» у культурі. Миколайчуку більше не давали знімати. Хоч у нього й були спроби продовжити себе в режисурі. Однак, його стрічка «Така пізня, така тепла осінь» вже не мала такого успіху як «Вавілон ХХ».

У 1983-му були написані «Небилиці про Івана», а у 1984-му режисер готувався до роботи над фільмом за цим сценарієм, та постановку «Небилиць…» було дозволено тільки восени 1986 року. На жаль, через важку хворобу, розпочати зйомки фільму він так і не зміг.

Постійні потрясіння, заборони творчих задумів, «табу» на фільми зіграли не останню роль у долі молодого актора. 3 серпня 1987 року Івана Миколайчука не стало.

У житті цього актора, режисера та сценариста було все, щоб стати міфом не лише національного, але й світового кінематографу – якби жив він не в закритому суспільстві. Дитинство у маленькому гуцульському селі, раннє кохання, рання слава, рання смерть. А ще – майже містичні стосунки з кіно: він розділив долі своїх перших героїв – Івана Палійчука («Тіні забутих предків») і Тараса Шевченка («Сон»). Розділив Іван і драму українського поетичного кіно в цілому, яке здійснило в середині 60-х крутий поворот від офіційної ідеології до народної культурної традиції. Про все це Іван Миколайчук розповідає сам – за допомогою ролей, що зіграні в кіно.

Кажуть, того року, коли він помер, на стави його рідного села Чорторий прилетіли лебеді. Люди назвали їх Івановими

   

За матеріалам: www.ex.ua та www.uamodna.com

У пустелі знайдено 500-річний корабель із золотими монетами і вантажем на 13 млн. доларів

В пустелі намібійські добувачі алмазів неподалік від узбережжя наткнулися на уламки 500-річного корабля. Як з'ясувалося, це було португальське судно Bom Jesus (в перекладі означає «Добрий Ісус»). Судно зникло в 1533 році під час прямування до Індії.

Судно було знайдено під дуже великим шаром піску, воно лежало на місці стародавньої рукотворної морської лагуни, яка в даний час перетворилася в солоне озеро. У трюмі корабля були знайдені золоті та срібні монети, а також безліч слонових бивнів. Загальна вартість товарів зараз оцінюється більш ніж в 13 млн. доларів США.

Корабель вдалося знайти добувачі алмазів після осушення солоного озера неподалік від Берега Скелетів (Skeleton Coast). Іноді в цих місцях знаходять кораблі, але португальське вантажне судно є найстарішим зі всіх знайдених і єдине, чий вантаж являє таку велику цінність.

Молитовні чотки і одна з срібних португальських монет

У трюмах знайденого корабля було знайдено безліч іспанських, португальських і венеціанських золотих монет, а так само велика кількість слонової кістки, яку везли з Західної Африки, ще були знайдені, німецькі мідні злитки, зброю. Схоже доля у корабля закінчилася не дуже добре, тому що крім вище перерахованих багатств, на кораблі знайшли і залишки матросів.

Ось так приблизно виглядав затонулий корабель, 

Bom Jesus, під час свого плавання в Індію в далекому 1533 році

За матеріалами: klads.org

Витяг із рішення Правління НБУ від 07.06.2016 № 56-рш

Відповідно до статей 33-35 Закону України Про «Національний банк України» щодо випуску пам'ятних монет України Правління Національного банку України вирішило:         

вести в обіг:

з 20 липня 2016 року пам’ятні монети України «Зозулині черевички справжні» із серії «Флора і фауна України»:

номіналом 10 гривень зі срібла, категорія якості карбування «Proof», тираж – 3 000 шт.;

номіналом 2 гривні з нейзильберу, категорія якості карбування «спеціальний анциркулейтед», тираж – 30 000 шт.;

з 28 липня 2016 року пам’ятну монету України «Давній Малин» із серії «Стародавні міста України» номіналом 5 гривень із нейзильберу, категорія якості карбування «спеціальний анциркулейтед», тираж – 30 000 шт.;

з 17 серпня 2016 року пам’ятні монети України із серії «Відродження української державності»:

«25 років незалежності України» номіналом 250 гривень із золота, категорія якості карбування «Proof», тираж – 400 шт.;

«25 років незалежності України» номіналом 20 гривень зі срібла, категорія якості карбування «Proof», тираж – 3 500 шт.;

«25 років незалежності України» номіналом 5 гривень з нейзильберу, категорія якості карбування «спеціальний анциркулейтед», тираж – до 50 000 шт.;

«Козацька держава» номіналом 5 гривень з нейзильберу, категорія якості карбування «спеціальний анциркулейтед», тираж – до 50 000 шт.;

«Галицьке королівство» номіналом 5 гривень з нейзильберу, категорія якості карбування «спеціальний анциркулейтед», тираж – до 50 000 шт.;

«Київська Русь» номіналом 5 гривень з нейзильберу, категорія якості карбування «спеціальний анциркулейтед», тираж – до 50 000 шт.;

з 30 серпня 2016 року пам’ятну монету України «Давній Вишгород» із серії «Стародавні міста України» номіналом 5 гривень із нейзильберу, категорія якості карбування «спеціальний анциркулейтед», тираж – 30 000 шт.;

150 років трансатлантичному телеграфному кабелю

          Канадський королівський монетний двір виготовив монету номіналом 1 канадський долар з дорогоцінний метал – срібло 999-ї проби, якість карбування – «Proof», маса – 23,17 г, діаметр – 36,07 мм, тираж – 20000 штук.

На аверсі монети портрет королеви Єлизавети II роботи Сюзанни Блант (Susanna Blunt) і написи «ELIZABETH II • D. G. REGINA» (Dei Gratia Regina = By the Grace of God, Queen – З волі Божої, Королева)

        

На реверсі зображений британський пароплав «Грейт Істерн» (найбільше судно тих часів), який в 1864 році було вирішено задіяти в якості кабелепрокладача. Зліва ініціали художника «YB» (Yves Bеrubе), праворуч – рік карбування «2016». Зверху – номінал «DOLLAR». Під зображенням судна розташована Карта прокладки телеграфного кабелю через Атлантику і назва держави-емітента «CANADA».

Трансатлантичний телеграфний кабель – кабель, що використовується, передає телеграфний сигнал, прокладений по дну Атлантичного океана в XIX-XX ст.

Перший трансатлантичний телеграфний кабель був з великими труднощами прокладений в 1857-1858 кораблями «Агамемнон» і «Ніагара», проте вже через місяць після першої телеграми, у вересні 1858 зв’язок по ньому припинилася. За наступні кілька років було створено 75 коротших підводних телеграфних ліній, в тому числі транссередземноморська (1500 км).

У 1864 році почалося укладання 5100 км кабелю з поліпшеною ізоляцією, як кабелепрокладача було вирішено задіяти британський пароплав «Грейт Істерн». Для розміщення додаткового обладнання і бухт з кабелем зняли два котла.

31 липня 1865 року, під час укладання, стався обрив кабелю. Лише в 1866 році з другої спроби вдалося укласти кабель, який забезпечив довгостроковий телеграфний зв’язок між Європою та Америкою. Цікаво відзначити, що обірваний в 1865 році кабель був знайдений, після чого був з’єднаний  з відсутньою частиною і зміг успішно функціонувати.

«Грейт Істерн» (англ. Great Eastern, до спуску на воду носив ім’я «Левіафан») – британський пароплав, спроектований Ізамбард Брюнелем і спущений на воду в 1858 році. Призначався для рейсів до Індії навколо Африки без поповнення запасів палива. У 1864 році з «Грейт Істерн» зробили кабелеукладчік. Вважався найбільшим в світі кораблем XIX століття. Параметри досягнуті «Грейт Істерн» були перевершені лише через багато десятиліть потому.

Геодезична дуга Струве (до 200-річчя початку здійснення астрономо-геодезичних робіт)

Національний банк України 7 червня 2016 року вводить в обіг пам’ятну монету номіналом 5 гривень присвячену 200-річчю початку здійснення астрономо-геодезичних робіт на об`єкті Геодезичної дуги Струве. Геодезична дуга Струве - тріангуляційні вимірювальні пункти, які використовувалися для визначення параметрів Землі, її форми та розміру, унікальний об`єкт списку Світової спадщини ЮНЕСКО - перша в історії ЮНЕСКО науково-технічна пам`ятка культури, що проходить через 10 країн Європи. Створив цей унікальний об`єкт видатний астроном Фрідріх Струве.

Монету виготовлено з нейзильберу, категорія якості карбування – спеціальний анциркулейтед, маса – 16,54  г, діаметр – 35,0 мм, тираж – 30000 штук. Гурт монети – рифлений.

 

На аверсі монети розміщено: угорі малий Державний Герб України, ліворуч напис півколом – «Україна», під яким – рік карбування монети «2016», унизу номінал «5 ГРИВЕНЬ» та логотип Банкнотно-монетного двору Національного банку України; на дзеркальному тлі зображено геодезичний прилад теодоліт, праворуч від якого – схематична тріангуляція та назви країн, через які проходить дуга Струве: НОРВЕГІЯ, ШВЕЦІЯ, ФІНЛЯНДІЯ, РОСІЯ, ЕСТОНІЯ, ЛАТВІЯ, ЛИТВА, БІЛОРУСЬ, УКРАЇНА, МОЛДОВА.

На реверсі монети на дзеркальному тлі зображено портрет Струве, праворуч від якого написи півколом «ГЕОДЕЗИЧНА ДУГА СТРУВЕ», «1816- 1855» – роки, протягом яких проводились вимірювання; ліворуч від портрета - стилізована композиція: на тлі географічної карти дуга Струве та написи: «ФУГЛЕНЕС, 2822 км» (угорі) та «СТАРА НЕКРАСІВКА» (унизу).

Художник: Кочубей Микола

Скульптор: Іваненко Святослав, Дем’яненко Анатолій

 За матеріалами: www.bank.gov.ua

Геодезична дуга Струве

«Дуга Струве» – це ланцюг старих тріангуляційних пунктів, що простягнувся на 2820 км по території десяти європейських країн, і представляє собою унікальний пам'ятник науки і техніки.

«Дуга», орієнтована з півночі на південь, і простягається приблизно вздовж 25-градусного меридіану східної довготи, бере початок від «Пункту Фугленес», що лежить на узбережжі Баренцевого моря, недалеко від норвезького міста Хаммерфест (70° північної широти), далі йде на південь – ще через вісім країн Північної та Східної Європи (проходить трохи на схід Гельсінкі, Таллінна, Риги та Вільнюса, і істотно на захід – Мінська і Києва, далі поблизу Кишинева), і закінчується недалеко від узбережжя Чорного моря, на крайньому південному заході України, в районі Ізмаїла – «Пункт Старо-Некрасівка» (45° північної широти).

            Ці геодезичні точки спостережень були закладені в період 1816-1855 рр.. Роботи здійснювалися під керівництвом відомого російського астронома і геодезиста тих часів – Фрідріха Георга Вільгельма (Василя Яковича) Струве, 1793-1864 рр.., академіка Петербурзької Академії Наук, засновника і першого директора Пулковської обсерваторії.

Безпосередньо польовими дослідженнями займався Карл Теннер, 1783-1859 рр.., – військовий геодезист, полковник, а згодом – генерал-лейтенант. Теннера супроводжувала група, що складалася з помічників, провідників і солдатів.

Таким чином, Струве провів перше достовірне вимірювання великого сегменту дуги земного меридіана. Це дозволило йому точно встановити розмір і форму нашої планети, що стало важливим кроком у розвитку наук про Землю і сильно просунуло вперед всю галузь топографічного картування. За підсумками своїх досліджень і по завершенні всіх розрахунків Струве написав велику працю – «Дуга меридіана в 25° 20' між Дунаєм і Льодовим морем, виміряна з 1816 по 1855 рр..»

Точність тих розрахунків виявилася просто вражаючою – сучасна супутникова «перевірка» технології, застосованої Струве понад 150 років тому, дала нікчемну розбіжність. Однак на той час це був не тільки найбільш точний, але і найбільш грандіозний градусний вимір Землі: адже за широтою покривався величезний відрізок – приблизно в 25 градусів (або 1/14 земного кола). Результати тих замірів ще протягом цілого століття (до появи супутникових методів у геодезії, вже в середині XX ст.) використовувалася при розрахунках параметрів еліпсоїда Землі.

Спочатку «дуга» складалася з 258 геодезичних «трикутників» (полігонів), що примикали один до одного, і вибудуваних з півночі на південь у вигляді своєрідного «ланцюжка», з 265 основними тріангуляційними пунктами, що розташовувалися по кутах цих «трикутників».

Однак далеко не всі з початкових пунктів були виявлені в ході спеціальних пошуково-геодезичних робіт, зроблених в останні роки при активній співпраці вчених зацікавлених країн, і, крім того, багато з них виявилися сильно зруйнованими. Тому до складу об'єкта Всесвітньої спадщини були включені тільки найбільш вцілілі пункти – усього 34 (в т.ч. в Білорусії – 5 пунктів, в Україні – 4, в Росії – 2, в Молдавії – 1).

      Обидва російських тріангуляційнних пункти розташовуються на невеликому острові Гогланд у Фінській затоці – це «Пункт Мякіпяллюс» і «Точка Z».

Опорні точки цієї тріангуляційнної мережі були марковані на місцевості найрізноманітнішим чином, а саме: видовбані в скелях поглиблення, залізні хрести, піраміди з каменів, або спеціально встановлені обеліски. Часто такий пункт був відзначений цеглою з піщанику, закладеним на дно ями, або ж це був гранітний куб з порожниною, залитою свинцем, покладений в яму з каменюками.

           В наші дні це старовинна маркування оновлюється, на старих тріангуляційнних пунктах встановлюються особливі знаки.

«Дуга Струве» – це справді унікальний елемент Списку Всесвітньої спадщини:

§  по-перше, тому, що він єдиний – у всьому цьому Списку – «зачіпає інтереси» багатьох держав (всього 10),

§  по-друге – тому, що до 2005 р. об'єктів у Списку, настільки тісно пов'язаних з проблематикою геодезії і картографії, – не було.

За матеріалами: tsikave.ostriv.in.ua