Національний банк України 28 липня 2016 року ввів в
обіг пам’ятну монету номіналом 5 гривень присвячену місту Малину, розташованому на берегах річки Ірші, притоки Тетерева, яке,
за археологічними даними, має давню історію. У смузі сучасного міста збереглися
рештки стародавнього городища, яке виникло на межі VIII-IX ст. як укріплений
пункт одного зі східнослов`янських племен, що входили до Древлянського
племінного союзу.
Монету виготовлено з
нейзильберу, категорія якості карбування – спеціальний анциркулейтед,
маса – 16,54 г, діаметр – 35,0 мм, тираж – 30000
штук. Гурт монети – рифлений.
На
аверсі монети розміщено: сувій банкнотного паперу, на якому зображено паперову
фабрику, засновану в другій половині XIX ст.; угорі – стилізованого паперового
птаха; ліворуч – малий Державний Герб України, напис «УКРАЇНА», номінал «5 ГРИВЕНЬ»,
рік карбування монети «2016» та логотип Банкнотно-монетного двору Національного
банку України (праворуч).
На
реверсі монети в центрі зрізу старого дерева, що символізує древлянські землі,
зображено стилізований давній град, праворуч і ліворуч від якого написи «ДАВНІЙ
МАЛИН»
Художник: Фандікова Наталія
Скульптор: Дем’яненко Володимир, Демяненко Анатолій
За матеріалами: www.bank.gov.ua
ІСТОРІЯ
МІСТА МАЛИН
Малин – районний центр Житомирської області, місто
обласного підпорядкування, розташоване на берегах річки Ірші (лівої притоки
Тетерева, басейн Дніпра) за 119 кілометрів на північний захід від Києва і за 88
кілометрів від Житомира (по автодорогах). У південній частині міста в Іршу
впадає її права притока річка Здрівля. Населення – 26934 чоловік (за даними
Державного комитету статистики України на 1 січня 2013 року). Археологічні
дослідження, проведені на місці давньоруського городища, розташованого в 3
кілометрах вниз за течією річки Ірші від сучасного центру Малина, дозволяють
утерждала, що зміцнення на цьому місці виникло не пізніше VIII століття як
укріплений “град” древлян. Літописі за 946 рік розповідають, що княгиня Ольга,
щоб помститися древлянам за смерть князя Ігоря, здійснила похід на древлянські
міста і спалила один з найбільш укріплених міст древлян Іскоростень. У другій
половині X століть життєдіяльність городища Малина припинилася. На деякий час
життя тут відновилася в XII-середині XIII сторіччя, проте перервалася в
результаті нашестя монголо-татар. Приблизно в XVI-XVII столітті (коли
відбувалися безперервні набіги татарських орд на територію Правобережної
України) Малинське городище встановлюватися на колишньому місці як один з
невеликих замків Овруцької волості Київського воєводства.
Походження
назви Малин
Назва Малин виводять від імені древлянського князя
Мала, який, як розповідають літописи, після вбивства древлянами князя Ігоря в
945 році пропонував руку княгині Ользі. Цю версію висунув ще в XIX сторіччі
відомий краєзнавець Л.І.Похилевич. Такої ж думки дотримувалися і історики XIX
сторіччя. Так, Б.А. Рибаков називав Малин “доменіальним містом князя Мала в
Древлянській землі, який донині носить його ім’я”. Однак, з’явилися й інші
гіпотези щодо походження назви Малина. Так, А.М.Членов висунув версію, що
Малин, хоча, схоже, і був закладений Малому, але названий на честь дочки Мала древлянського
Малуші (або Малі). Літописи називають Малушу ключницею княгині Ольги, дочкою
Малка Любечанина, матір’ю князя Володимира. Ця версія існує на основі
припущення, підтримуваного А. А. Шахматова, що Малко Любечанин і є древлянський
князь Мал, згадуваний в літописах.
Малин у
складі Великого князівства Литовського і Речі Посполитої
Як свідчать документи, датовані 1415 роком або
пізніше, в той час Малинська земля належала до маєтків Києво-Софійської
митрополичої кафедри. У 1471 року Київське князівство було ліквідовано і
перетворено на воєводство, куди входили Житомирський і Овруцький повіти. У XVI
столітті Малинська волость входила в Овруцький повіт Київського воєводства.
Перші письмові згадки про власників Малина з’являються тільки з часів
польського короля Олександра Ягеллончика (великий князь литовський з 1492 роки,
король польський з 1501 по 1506 рік). У ті часи волостю володів Гринько
Внучкевіч, одна з дочок якого вийшла заміж за старого місцевого роду Івана
Єльця, перебував до решти маєткам Єльців Малин. За часів визвольної війни
Богдана Хмельницького 1648-1654 років маєтки Єльців прийшли у великий занепад.
Так, якщо перед початком козацьких війн у Малині було 40 домогосподарств, то до
1691 їх залишилося лише 7 – більшість жителів, побоюючись набігів і руйнувань,
пішли за Дніпро.
Малин з
другої половини XVII століття до теперішнього часу
Після Переяславської ради 1654
року територія, де розташований сучасний Малин, увійшла до складу Московського
царства, а після Андрусівського перемир’я 1667 роки, як і велика частина
Правобережної України, відійшла до Польщі. Після другого поділу Польщі в 1793
році Малин увійшов до складу Радомишльського повіту Київської губернії. У 1866
році Малин став волосним центром. До кінця XIX століття населення Малина
становило +4256 чоловік. У 1923 році в результаті
адміністративно-територіальної реформи повіти були перетворені в округи, а
волості в райони. У київській губернії був створений, в тому числі, і
Малинський округ. У 1924 році Малинський округ був ліквідований, Малинський
район переданий Житомирському округу Волинської губернії. У 1925 році
Малинський район був приєднаний до Коростенському округу. Також в 1925 році
Малин був віднесений до категорії селищ міського типу. У 1937 році при
утворенні Житомирської області в неї був переданий і Малинський район з
Київської області. У 1938 році Малин отримав статус міста районного
підпорядкування, а в 2003 році-міста обласного підпорядкування.
За матеріалами: moyaosvita.com.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар