Перегузня
Національний банк України 1 червня 2017 року ввів в
обіг пам’ятну монету номіналом 2 гривні присвячену рідкісному виду хижих ссавців родини Куницевих – Перегузні звичайній,
зникаючому виду, включеному до Червоної книги України. Перегузня – хижак фауни
нашої країни, що має строкате забарвлення. В Україні поширена на території
Запорізької, Донецької та Луганської областей. Живе в цілинних степах, у норах,
на поверхню вилазить рідко – вночі або в сутінки.
Монету виготовлено з нейзильберу, категорія якості карбування
– спеціальний анциркулейтед,
маса – 12,8 г, діаметр – 31,0 мм,
тираж – 40000 штук. Гурт монети –рифлений.
На аверсі монети в обрамленні вінка,
утвореного із зображень окремих видів флори і фауни, розміщено малий Державний
Герб України та написи: «Україна», «2 ГРИВНІ», «2017» та логотип
Банкнотно-монетного двору Національного банку України.
На реверсі монети зображено
кольорову перегузню (використано тамподрук) та розміщено написи півколом: «VORMELA
PEREGUSNA» (угорі), «ПЕРЕГУЗНЯ». (унизу).
Художник: Демʼяненко Володимир, Фандікова Наталія
Скульптор: Демʼяненко Володимир, Іваненко Святослав
За матеріалами: bank.gov.ua
Перегузня звичайна (назва
походить від латинського Vormela peregusna) являє собою невелику тваринку
незвичайного окрасу. Це найближчий родич тхора і ласки, а в перекладі з
латинської, її назва звучить як «маленький хробак».
Це
досить рідкісна тварина родини куницевих ряду хижих. Основним окрасом спини є
буро-коричневий, по якому розкидані численні смуги і плями жовтого кольору, що
утворюють складний малюнок так званого чепрачного кольору. Вуха великого
розміру покриті світлим волоссям великої довжини. Хвіст тварини, покритий
хутром жовто-бурого кольору.
Часто
перегузня зустрічається в порослих саксаулом пустелях і напівпустелях, що
чергуються з рівнинами. Може підніматися по гірському степу до висоти 3000
метрів. Два підвиди зустрічаються в Казахстані.
Про
звички перегузні сказати можна те, що більшу частину світлового дня звірятко
мешкає в норі, виритій ним самим, або відібраної у своєї здобичі – ховраха або
піщанки. Вночі виходить на полювання.
Перегузня
агресивна до чужинців на своїй території, спілкується з одноплемінниками лише в
період спарювання. Відчувши небезпеку, тваринка стає в загрозливу позу, ставши
на задні кінцівки і розпушивши хвіст.
Чисельність
перегузні значно скоротилася; вона залежить від кількості основного об’єкта
харчування – ховрахів і піщанок. Також на скорочення чисельності впливають такі
фактори: перетворення цілини в орні землі; застосування отрутохімікатів з метою
боротьби з гризунами; браконьєрство.
Основною
здобиччю перегузні є дрібні хребетні – ховрахи, піщанки, тушканчики, хом’яки, а
також птахи і ящірки. Тварин котрі утримуються в неволі, годують мишами і
м’ясом.
Чисельність
перегузні безпосередньо залежить від кількості кормової бази, а на неї
впливають агротехнічні заходи, зміни ландшафту, знищення гризунів. Також згубно
на кількість перегузні в природі впливає випас худоби там, де мешкає звірятко.
Тварини
віддають перевагу самотності. Спілкування з компанією родичів у серпні та
вересні є сезоном парування перегузні. Малюки з’являються на світ у
лютому-березні, їхня кількість у виводку від 3 до 8, частіше 3 або 4 дитинчати.
Захисні заходи
для збереження чисельності. Сюди відноситься викорінення браконьєрства, вибір
місця для випасу худоби, вивчення життя перегузні, для виведення в
розплідниках.
За матеріалами: aroundnature.info/uk/pereguznya/
Немає коментарів:
Дописати коментар