Банк Росії випустив монети номіналом 2 рублі із серії «Червона книга»

Банк Росії випустив в обіг три колекційні монети з нумізматичного циклу «Червона книга». Вони розповідають про манула, шуліку рудого і метелика алкіной.

Манул (інша назва – палласов кіт) зовні сильно нагадує довгошерстого домашнього вихованця. Такий же пухнастий і вгодований. Дуже рідкісний вид, чисельність якого продовжує скорочуватися. Головна причина – браконьєрське полювання. Класифікація в Червоній книзі Росії – «рідкісний вид».

Шуліка рудий – хижак із сімейства яструбових. Чисельність по всьому світу – близько 17-28 тис. пар. У Росії зустрічається не часто, тому в Червоній книзі підписаний як «вид зникає».

Денний метелик Алкіной – надзвичайно гарний представник сімейства Вітрильники, популяція якого скорочується. Його незвичайної форми крила мають Хвостовидні вирости, що дорівнюють третини крила. Для збереження чисельності були розроблені спеціальні заходи: обмеження обробки землі пестицидами, створення охоронних територій, де відкладає яйця метелик.

Аверс монет: герб Російської Федерації викарбуваний по центру. Вгорі його обрамляє назва держави, яка випускає монети. Початок і кінець найменування позначені геометричними візерунками. У нижній частині вказані технічні характеристики монети, знак МД, назва фінансової установи, яка емітує монети – «БАНК РОСІЇ», номінальна вартість – «2 РУБЛЯ», рік випуску – «2016 г.».

Реверси монет показують стилізовані зображення зазначених вище тварин. По краю монети вказано їх найменування: «МАНУЛ», «ЧЕРВОНИЙ КОРШУН», «АЛКІНОЙ».

Всі три монети виготовлені в якості «Proof» зі сплаву 925-ї проби, вага –15,55 грама, діаметр – 33 мм, гурт рифлений. Тираж кожної монети – 7 тис. Примірників.

За матеріалами: coinsplanet.ru

Шуліка рудий (лат. Milvus milvus) – середнього розміру хижа птаха з родини яструбових, яка мешкає в Європі, на Кавказі, в Ірані, Малій Азії і на північному-заході Африки. Рідкісний вид, загальна чисельність у світі оцінюється в 17-28 тис. пар, більшість з яких гніздиться у Франції, Німеччині і Іспанії.

Птаха середніх розмірів довжиною 61-72 см, розмахом крил 175—200 см і масою 900—1400 г. Голова і шия блідо-сірі. Очі янтарного кольору, з жовтими плямками довкола них, дещо приховані. Дзьоб в основі жовтий, на кінці темно-сірий або чорний, гострий, загнутий вниз. Крила довгі, при плануванні витягнуті V-подібно. Хвіст довгий, з вилоподібною виїмкою, часто згинається. Різниця між самцем і самкою не виражена. У молодих птахів в перший рік життя груди і черевце більш світлі і розмиті, а вилочка на хвості не так яскраво виражена.

Гніздиться шуліка рудий в Скандинавії, Центральній і Південній Європі, на Кавказі, в Малій Азії, на півночі Ірану, в Африці на узбережжі Гібралтарської протоки, на Канарських островах і островах Зеленого Мису. В Україні був поширеним на Правобережжi (лісова i лісостепова зони) та в Українських Карпатах. Вiдомi зальоти на Лiвобережжя, а також гніздування на околицях м. Остра Чернiгiвської областi.

В Україні дуже рідкісний птах. Відомі поодинокі знахідки гнізд. У 2-й половині 19 - на початку 20 століття був звичайним на гніздуванні на Закарпатті, Волині, Житомирщині, Уманщині та околицях Києва. В XX столітті загальна популяція виду різко знизилась, при чому тільки з 1970 по 1990 роки численність впала на 20 %. Тим не менше, популяції в центральній і північно-західній Європі в останній час показують признаки відновлення.

Шуліка рудий надає перевагу узліссям та галявинам старих високостовбурних листяних і мішаних лісів, що межують з відкритими місцевостями та водоймами. В Українських Карпатах селиться в передгір`ях по річкових долинах.

Перше потомство з'являється у віці 2-4 років. Шуліки моногамні. Як правило, пари зберігаються протягом всього життя, хоча поза сезоном розмноження проводять час окремо.

Щойно вилуплені пташенята шуліки рудого покриті пухом.

Залицяння і будівництво гнізда починається в березні, за 2-4 тижні до кладки яєць. Гніздо будується в розвилці дерева, найчастіше дуба, липи або сосни, на висоті 12-20 м над землею.

Кладка яєць проходить у квітні і звичайно складається з 1-3 (рідше 4) білих з рудими крапками яєць.

Якщо в силу якихось причин яйця (але не пташенята) були втрачені, то самка здатна відкласти їх ще раз. В рік виводиться тільки одне потомство. Інкубаційний період складає 31-32 дні на кожне яйце, або сумарно 37-38 днів у випадку 3 яєць. Висиджує тільки самка, самець в цей час постачає їжу.

Пташенята ведуть себе агресивно по відношенню один до одного, хоча це рідко стає причиною їхньої загибелі.

Перший політ пташенята здійснюють не раніше ніж через 48-50 днів, а іноді й після 60-70 днів після вилуплення.

Не зважаючи на те, що шуліка рудий доволі велика птаха, він не стільки агресивний і не такий сильний як інші хижі птахи. Під час полювання планує на невеликій висоті, висліджуючи дрібну здобич. Помітивши жертву, каменем падає вниз і схоплює її своїми гострими кігтями. Він полює на невеликих ссавців, птахів, земноводних, рептилій, дощових черв'яків. Іноді харчується падлом, особливо останками овець.

  

Шуліку рудого занесено до Червоної книги Української РСР (1980), Європейського Червоного списку (1991) та Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (1973). Треба виявити й взяти під охорону місця гніздування виду. Необхідно розробити методику розведення у неволі.

За матеріалами: bird-ukraine.pp.ua

Манул (felis manul) рідкісний або дуже рідкісний по всьому ареалу. Загальна кількість тварин не піддається оцінці. Хоча основні межі ареалу за останні декілька десятиліть не змінилися, чисельність популяції продовжує знижуватися по всьому ареалу. За наявними даними, манули зникли за останні роки з Каспійського регіону і східної частини їх ареалу в Китаї.

Манул включений в Червоні Книги Росії, Казахстану, Киргизії, Монголії і Китаю. Вид внесений до підкатегорії Потенційної Загрози категорії Зниженого Ризику (LR (nt)) Червоного Списку МСОП тварин, що знаходяться під загрозою зникнення. Проте в деяких країнах і регіонах манулів відносять до вищих категорій ризику, аж до найвищої в деяких частинах їх ареалу в Азії. Манули внесені до Додатку II Конвенції CITES.

Манул до цих пір залишається вкрай маловивченим видом. Він веде усамітнений спосіб життя, тому його вивчення в природних умовах реалізується важко. В природі ворогів у манулів не багато. З наземних хижаків на них, ймовірно, полює лише вовк. Але, оскільки до цих пір фактів полювання на манулів вовками не описано, можливо, це трапляється рідко. Взаємини між манулом і іншими хижими ссавцями носять, в основному, характер харчової конкуренції. Велику небезпеку являють хижі птиці: пугачі, степові орли і беркути.

Серед чинників, що лімітують чисельність манулів, основним є пряме або непряме переслідування їх людиною. Не дивлячись на те, що полювання на манула заборонене на більшій частині ареалу, його і зараз часто знищують під час незаконного нічного полювання з використанням транспорту і освітлювальних приладів, а також при застосуванні петель і пасток.

Серед інших чинників смертності слід зазначити винищування манулів собаками. Найбільш небезпечні собаки для молодих особин. Пастуші собаки сильно скорочують чисельність манулів або повністю їх знищують в околицях тваринницьких стоянок і населених пунктів.

Випадки загибелі манулів під транспортом пояснюються їх поведінкою: зачаїтись – головна захисна реакція манула на небезпеку. Побачивши трактор або машину тварина інстинктивно прагне зачаїтись і інколи залишається нерухомою доти, коли втекти вже не вдається, потрапляючи під колеса і навісні агрегати.

 

На зниження чисельності манулів впливають і заходи щодо винищування гризунів із застосуванням отрутохімікатів. Багато тварин гине під час степових пожеж. Висока вразливість манула перед сильною пожежею пояснюється знову ж таки його низькою рухливістю.

За матеріалами: www.eco-live.com.ua

Алкіной (Atrophaneura alcinous) – вид метелика з родини вітрильники, що відноситься до загону лускокрилих.                                            

           Мешкає комаха на території Корейського півострова, а так само в Японії та Китаї. Іноді може зустрічатися в районі Уссурі і Примор'я.

Це метелик невеликих розмірів, з розмахом крил близько дев'яти сантиметрів. Забарвлення цієї комахи – ювелірна робота. Крила мають сіре забарвлення з чорною окантовкою поздовжніми прожилками. Край задніх крил покриті дрібними червоними цятками у формі півмісяця. Так само на них є досить довгі хвостовидные вирости.

            Побачити цю метелика можна в чернопихтово – широколистяних лісах, уздовж струмків і річок, так як саме там росте хвилівника маньчжурський, який є основною їжею гусениць.

Алкіной дає два покоління в рік: перший в червні, а друге в серпні. Самка відкладає по одному яйцю, на нижню частину листя. Другий виводок, як правило, дрібніші першого.

Живиться метелик пилком жимолості, черемхи, жимолості, аралії та інших рослин, які цвітуть під час її літа.

Літають представники цього виду досить повільно. Самці віддають перевагу жити на деревах, а самки практично весь час сидять у траві.

На сьогоднішній день, ця метелик знаходиться під загрозою повного зникнення. Це пояснюється, рідкісної поширеністю кормової рослини. Хоча в місцях його виростання кількість цих метеликів досить значне.

За матеріалами: zvirjata.blogspot.com