Історія австралійської валюти на монеті Іспаніїі

В 2013 році Королівські монетні двори Іспанії та Австралії до 200-річчя кільцевого долара випустили загальну монету зі срібла 925 проби. На її аверсі зображена монета Фердинанда VII випуску 1809. Реверс монети містить безліч символічних рішень:

• у центрі – зображення парусного корабля, який доставив в Австралію іспанські 8-реалевие монети
•  праворуч і ліворуч від парусника – дати 1813 і 2013, під ними логотипи Королівських монетних дворів Іспанії та Австралії
•  під логотипами монетних дворів – силуети Іспанії та Австралії, якими вони виглядають на сучасній карті світу, з'єднані стилізованими хвилями
•  під хвилями напис «8 REALES» (ісп. «8 реалів»)
•  у верхній частині монети півколом написи «BICENTENARIO HOLEY DOLLAR y DAMP» (ісп. «Двохсотріччя кільцевого долара і монети-вставки»), «10 EURO», «ESPANA»

Номінал монети: 10 євро

Емітент: Іспанія

Маса: 27 г

Діаметр: 40 мм

Тираж: 5000 шт.

Кільцевий долар

На початку 1800-х років Австралія швидкими темпами розвивалася від місця заслання кримінальників до ґрунтовного колоніального поселення. Однак, на материку все ще не було своєї валюти.

Монети були в такому дефіциті, що в Австралії стали звичними розрахунки бартером (переважно ромом) і борговими розписками. Колоністи виписували один одному векселі на спеціальних бланках, але незабаром ці паперові боргові розписки стали занадто часто використовуватися в шахрайських цілях.

Щоб знайти вихід із ситуації, губернатор Маккуорі отримав повноваження на введення власної валюти колонії і 40000 іспанських монет номіналом 8 реалів Фердинанда VII і Карла III, закуплених британським урядом в Мадрасі через Ост-Індійську компанію. Власною валютою Нового Південного Уельсу стали вибиті в 1813 році з центру 8-реалевих монет круглі сердцевинки і так звані «Кільцеві долари», перш складали разом одну іспанську монету. На них викарбували назву колонії і новий номінал: сердцевинки отримали номінал 15 пенсів, а кільцеві долари стали 5-шіллінговими монетами

Ці монети забезпечили вирішення життєво важливої ​​проблеми в найкоротший термін – в колонії завершилася валютна криза. Такі монети залишалися в обігу до 1829 року.

За матеріалами: monetki.me

У США представили новий «президентський долар»

Монетний двір США відчеканив чергову монету серії «Президенти», присвячену 36-му президентові США Ліндона Джонсона (1963-1969).

Монета викарбувана з латуні на монетних дворах в Денвері і Філадельфії. Маса монети – 8,1 г, діаметр – 26,49 мм, товщина – 2 мм.

На аверсі «президентського долара» викарбовано зображення Статуї Свободи. Зліва півколом викарбовано напис – «UNITED STATES OF AMERICA», поруч вказаний номінал – «$ 1».

На реверсі колекційної монети зображено портрет Ліндона Джонсона. У верхній частині монети півколом викарбовано ім'я президента – «LYNDON B. JOHNSON». У нижній частині, також півколом, вигравірувано: «IN GOD WE TRUST», «36th PRESIDENT», «1963-1969». Дизайнер реверсу – Michael Gaudioso.

Ліндон Джонсон
(Lyndon Baines Johnson – 27 серпня 1908 – 22 січня 1973) 

36-й Президент США (1963-69), представник Демократичної партії.

Ліндон Бейнс Джонсон народився 27 серпня 1908 поблизу Стоунуолла, Техас. Батько Джонсона, Семюел Джонсон, був фермером, а пізніше обирався депутатом легіслатури (нижньої палати законодавчих зборів) Техасу. Ліндон отримав свою освіту в техаському Південно-західному педагогічному коледжі. Диплом викладача дав йому можливість вести уроки в старших класах Х'юстонській школи до 1931 року, коли, завдяки своїй енергійності і прагненню до самоствердження, він був помічений демократом Річардом Клеберга (Richard M. Kleberg), який згодом узяв його в якості особистого секретаря до Вашингтона. Саме з цього моменту починається політична кар'єра Ліндона Джонсона.

            У вересні 1934 року у Вашингтоні він знайомиться зі своєю майбутньою дружиною Клаудією Алтой Тайлер («Lady Bird»), а через два місяці, за наполяганням Джонсона, вони обручаются. У 1935 році Джонсона призначають на посаду директора техаського відділення Національної молодіжної адміністрації (National Youth Administration). Репутація діяльного директора і прихильника «нового курсу» (а Джонсон був захоплений ідеями президента Франкліна Рузвельта), допомогла йому зайняти місце в палаті представників Конгресу США у віці 28 років (1937 рік). Після цієї перемоги президент Рузвельт виявив бажання познайомиться з Ліндоном Джонсоном, в результаті чого виникли міцні дружні стосунки.

Під час Другої світової війни Ліндон Джонсон в період 1941-42 років служив на флоті. У тому же 1941 року він балотувався в Сенат, але програв, оскільки йому не вистачило ста сорока голосів виборців, які отримав Лі О'Деніел (Governor W. Lee O'Daniel). Зробивши другу спробу в 1948 році, Джонсон переміг з перевагою в 87 голосів. Противник Джонсона, Коук Стівенсон (Coke R. Stevenson), звинуватив Джонсона в підтасовуванні результатів. У ході судового розгляду підсумки виборів були скасовані, але після втручання впливових знайомих Джонсона з Вашингтона, справа була повторно розглянуто у Верховному Суді. Результатом стало повне виправдання Джонсона і подальша легка перемога на виборах.

Л. Джонсон незабаром придбав серйозний політичний вплив і в 1951 році став секретарем Демократичної партії в Конгресі (Democratic whip). У 1955 році, після отримання демократами більшості місць у Сенаті, Джонсон став лідером більшості, саме впливове місце в даному інституті влади. В якості лідера партії Джонсон працював над досягненням консенсусу між партіями, в цей період своєї кар'єри він став відомий своїм «Зверненням ЛБД» («LBJ treatment»), яке полягає в прагненні до досягнення угод з адміністрацією республіканського Президента Дуайта Ейзенхауера (Dwight D. Eisenhower). У 1955 році Джонсон був змушений зробити перерву в політичній кар'єрі через проблеми зі здоров'ям (серцевий напад), але повернувся в уряд наприкінці того ж року.

Одним з підсумків діяльності Джонсона з'явився закон про цивільні права 1957 роки, перший закон, що зачіпає права афроамериканців, прийнятий з часів Реконструкції.

У 1960 році сенатор з Массачусетсу, Джон Кеннеді, висунутий кандидатом у президенти США від демократичної партії, запропонував Джонсону пост віце-президента в обмін на підтримку з боку південних штатів у виборчій компанії.

Перебуваючи на посаді віце-президента, Джонсон здійснював численні закордонні поїздки, займав пост голови Національної ради з аеронавтики і космосу (National Aeronautics and Space Council), а також Президентського комітету із забезпечення рівноправності при працевлаштуванні (the President's Committee on Equal Employment Opportunities).

Ліндон Джонсон приступив до виконання обов'язків президента після вбивства Президента Кеннеді 22 листопада 1963 в Далласі. Церемонія складення присяги проходила на борту літака Air Force One. У перші місяці перебування на президентській посаді Джонсон просував законодавчі проекти, висунуті президентом Кеннеді. Надалі, Джонсон запропонував програму боротьби з бідністю, сприяв зниженню податків, сприяв просуванню Закону про громадянські права 1964 року. Цей акт оголошував поза законом расові та інші типи дискримінації при прийомі на роботу, в освіті та соціальної допомоги. Цивільні права для всіх громадян були ключовим пунктом уявлень Джонсона, пізніше виявилися у програмі «Велике суспільство».

У 1964 році Ліндон Джонсон здобув легку перемогу над республіканцем Баррі Голдуотером (Barry M. Goldwater) на президентських виборах з більшістю в 15 млн. голосів (61,1% виборців). У період президентства Джонсона були прийняті такі програми як Medicare (турбота про людей похилого віку США) Medicaid (отримання безкоштовної медичної допомоги незаможними). Джонсон створив спеціальне управління з питань урбанізації та житлового будівництва, збільшив федеральні витрати на освітні програми, вніс проект Закону про виборчі права 1965 року, який забороняв расову дискримінацію і змінив тим самим уклад життя південних штатів, оскільки дозволив афроамериканцам реєструватися для прийняття участі в голосуванні вперше після Реконструкції. Ліндон Джонсон призначив на пост Верховного Судді Сполучених Штатів Тургуда Маршалла (Thurgood Marshall) – перший афроамериканця на цій посаді.

У зовнішній політиці Джонсон не домігся позитивних результатів, особливо це стосується В'єтнаму. Кеннеді посилав своїх представників на переговори в Південний В'єтнам для допомоги в боротьбі з комуністичним Північним В'єтнамом. Джонсон прийняв рішення про участь військ США в боротьбі проти Півночі. У серпні 1964 він оголосив, що американські військові кораблі, що знаходяться в Тонкінській затоці, були атаковані Північним В'єтнамом. У результаті Конгрес прийняв т.н. "Тонкінську резолюцію", яка надає президенту право самостійно приймати рішення про військові акціях у В'єтнамі.

Скориставшись цією резолюцією, Джонсон в 1964 році схвалив початок військової інтервенції американських військ на територію В'єтнаму, а в 1965 дозволив початок бомбардувань Північного В'єтнаму. У наступні три роки, для захисту уряду Південного В'єтнаму, Джонсон збільшив американський військовий контингент з 20000 до 500000.

У міру ескалації військового втручання, росли і антивоєнні руху, особливо в студентському середовищі, так як молоді люди не хотіли вирушати до В'єтнаму в якості солдатів-призовників. Обернено пропорційно посиленню антивоєнних настроїв серед американців знижувався рівень підтримки Конгресом США війни у ​​В'єтнамі. Військова інтервенція не принесла гучних військових перемог, на які настільки розраховувало керівництво США.

Вартість ведення війни повністю поховала мрії Ліндона Джонсона про Велике суспільство, більш того, В'єтнамська війна стала справжнім потрясінням для американців.

31 березня 1968 Ліндон Бейнс Джонсон оголосив про рішення не висувати свою кандидатуру на наступних виборах. До кінця його президентського терміну почалися переговори в Парижі з питань припинення військових дій у В'єтнамі і початку переговорів між Північним і Південним В'єтнамом.

Ліндон Бейнс Джонсон покинув президентський офіс в січні 1969 року і повернувся на своє ранчо поблизу Джонсон Сіті, де пройшло його дитинство. Вже там він написав мемуари про своє перебування в овальному кабінеті під назвою The Vantage Point: Perspectives of the Presidency (1971).

22 січня 1973 Ліндон Джонс помер від серцевого нападу на своєму ранчо, за тиждень до підписання договору про припинення В'єтнамської війни.

За матеріалами: gold10.ru та ushistory.ru

Видатні особистості України. Олександр Мурашко

Національний банк України 2 вересня 2015 року ввів в обіг пам’ятну монету номіналом 2 гривні присвячену 140-річчю від дня народження живописця, педагога, громадського діяча, який зумів органічно поєднати кращі надбання французького імпресіонізму, елементи модерну і школи Петербурзької Академії мистецтв, створивши свій неповторний мистецький стиль, – Олександра Олександровича Мурашка.

Монету виготовлено з нейзильберу, категорія якості карбування – спеціальний анциркулейтед, маса – 12,8 г, діаметр – 31,0 мм, тираж – 30 000 штук. Гурт монети – рифлений.

 

На аверсі монети розміщено: ліворуч – малий Державний Герб України, під яким: номінал 2 ГРИВНІ, напис півколом УКРАЇНА, рік карбування монети – 2015 та логотип Монетного двору Національного банку України (унизу); у центрі – стилізовану композицію: Олександр Мурашко у майстерні під час створення картини Благовіщення.

На реверсі монети зображено Олександра Мурашка у майстерні біля мольберта.  Художник тримає в лівій руці палітру, у правій – пензель, яким пише картину «Портрет дівчинки у червоному капелюсі»; праворуч написи: ОЛЕКСАНДР МУРАШКО (півколом) та роки його життя 1875-1919.

Художник: Кочубей Микола

Скульптор: Атаманчук Володимир

Обличчя України. Олександр Мурашко – живописець

О.Мурашко. «Автопортрет». 1918. 

Національний  художній музей України, Київ.

Олександр МУРАШКО (1875-1919) – гордість українського образотворчого мистецтва, чудовий живописець, вправний портретист. Один з небагатьох українських художників, що зумів органічно поєднати кращі надбання французького імпресіонізму, елементи модерну і ґрунтовну реалістичну школу Петербурзької Академії мистецтв, створивши свій неповторний мистецький стиль. Олександр Мурашко – художник, мистецтво якого «народжувалось на зламі епох», коли  митці  докорінно переосмислювали естетичні ідеали і погляд на закони творчості.  

Національний художній музей України володіє великою збіркою творів художника. Це дає можливість простежити тенденції мистецьких пошуків Олександра Мурашко від дипломного епічного полотна «Похорон кошового», імпресіонистичних «Парижанок. Біля кафе» і «Портрета дівчини у червоному капелюсі», до суто української за естетикою і глобально філософською за світосприйняттям  «Селянської родини».

О. Мурашко. «Парижанки. Біля кафе». 1902. 

Національний  художній музей України, Київ.

О. Мурашко. «Портрет дівчини у червоному капелюсі». 1902-03.

Національний  художній музей України , Київ.

Отримавши початкову професійну підготовку, Олександр Мурашко вступив до Вищого художнього училища, що діяло при Петербурзькій Академії, через два з половиною роки став вільним слухачем цього навчального закладу. Мурашко стає студентом майстерні Іллі Рєпіна. Закінчивши навчання в Академії, Олександр Мурашко представив на конкурс твір «Похорони кошового», серед центральних персонажів художник зобразив славетного кошового Івана Сірка. Мурашко отримав за свою картину нагороду – золоту медаль і право навчатись за кордоном за рахунок Академії.

О.Мурашко. «Похорон кошового». 1900. 

Національний  художній музей України, Київ.

 Пенсіонерське відрядження за кордон дало змогу Олександру Мурашко поринути у вир бурхливого мистецького життя головних європейських художніх центрів того часу –Парижа та Мюнхена (1901-1903).

Олександр Мурашко найбільш яскравий, експресивний і послідовний імпресіоніст в історії українського образотворчого мистецтва. Водночас, живописна манера Олександра Мурашко завжди мала дивовижний українське забарвлення, виразний український підтекст. Саме за самобутність і великий живописний талант цінували Олександра Мурашка в Європі. Так поєдналися в картинах майстра живописні надбання французького імпресіонізму і слов’янська, українська відкритість, відвертість і неповторна колористична гармонійність. Дівчина в червоному капелюсі, написана в Парижі схожа на ніжну макову квітку з українського поля, зухвалі парижанки  наче модні панянки на Хрещатику…

Новим етапом  для художника стає картина «Карусель» (1906), яка принесла йому світове визнання. На Х Мюнхенській міжнародній виставці, картина отримала золоту медаль. Твори українського митця стали користуватися незмінним успіхом в Європі, їх відзначала художня критика, друкували журнали. «Карусель» було придбано з виставки для Королівського музею (тепер Музей образотворчих мистецтв) у  Будапешті. Картина не збереглася.

                                      О.Мурашко. «Зима». 1905. 

Національний  художній музей України, Київ.

За матеріалами: bank.gov.ua та leonardo-studio.livejournal.com

Коала на новій монеті Австралії

       Приємною назвали австралійці коалу на новій срібній монеті з високим рельєфом. Тройська унція найчистішого срібла в карбованому виконанні монети дійсно приваблює: на ній коала дуже реалістично сидить на гілці. Срібна монета «Коала» відображений досить рідкісні хвилини бадьорості австралійського ведмедики – коали сплять по 19 годин на добу завдяки низькому рівню метаболізму і живуть до 20 і більше років.

        

          Монету вагою 1 тройська унція (31,135 г) виготовлена з срібла 999 проби має діаметр 32,6 мм, максимальна товщина 8 мм. Тираж однадоларової монети до 9.000 шт. в індивідуальних футлярах та до 1.000 шт. в складі наборів монет.

Коала

Коала веде деревний спосіб життя, водячись в евкаліптових лісах східної Австралії. Коала вкритий густою і м’якою шерстю. Хутро коали називають у хутровій торгівлі хутром «австралійського ведмедя». Як і всі сумчасті, коала з’являється на світ надзвичайно маленьким: довжина маляти близько двох сантиметрів, вага – 5 грамів.

Однак воно відразу може без сторонньої допомоги перебратися в мамину сумку, де п’ять-шість місяців підряд безперервно ссе молоко. На кінець цього часу воно вже досягає сімнадцяти-вісімнадцяти сантиметрів і починає виглядати з сумки. Підросте ще – вилазить і висить у матері на спині. Але тільки від року коала повністю стає самостійним. Приручити коалу, як приручають собаку або кішку, не можна, але коали, яких тримають у неволі у численних приватних звіринцях, дуже прихильні до людей.

За матеріалами: monetki.me,  australia.at.ua

Румунія випустила монету на честь сторіччя створення ВПС країни

Сьогодні, 31 серпня 2015 р., Національний банк Румунії почав продаж пам'ятної срібної монети на честь 100-річчя створення корпусу румунської авіації.

 

Монета номіналом 10 леїв виготовлена ​​зі срібла 999 проби в якості Рroof в кількості 250 шт. Її вага – 31,103 г., діаметр – 37 мм. На лицьовій стороні монети викарбовано зображення двох старовинних літаків (Фарман і Блеріот), а на зворотному боці – група румунських льотчиків, хто увійшов до першого складу авіаційного корпусу країни. Монету можна буде придбати в відділення нацбанку Румунії за ціною 310 леїв (близько $ 81).

Закон про військову авіацію були прийняти румунським парламентом 1 квітня 1913. Румунія стала п'ятою за ліком державою в світі, що мали власні ВПС. Закон про організацію військового повітроплавання передбачав незалежне існування ВПС в структурі Інженерного командування. Також Румунія була однією з перших країн у світі, яка використала літаки у бойових діях, а саме під час війни на Балканах в 1913 році. Після Балканської війни 10 серпня 1915 року, Королівським указом № 305 були створені Румунські ВПС, у складі 80 пілотів і 25 повітряних спостерігачів. У безпосередньому підпорядкуванні Військового міністерства знаходилися всі авіаційні і повітроплавні частини.

За матеріалами: coins-hunter.com

Єгипетська монета на честь оновлення Суецького каналу

Міністерство фінансів Єгипту має намір до кінця 2015 року випустити в обіг 40 млн біметалевих монет номіналом в 1 єгипетський фунт в ознаменування відкриття оновленого Суецького каналу.

 

Біметалічний єгипетський фунт з 2007 року виготовляється зі сталі (до цього з мідно-нікелевого сплаву), кільце покривається нікелем, а центральний диск – латунню. Вага монети становить 8,5 г. Діаметр – 25 мм. Лицьова сторона монети залишиться незмінною в порівнянні з монетами регулярного карбування (напис «один фунт» арабською в'яззю), а на зворотному боці викарбовано два кораблі, що йдуть в хвилях, в протилежні сторони.

        

            Крім того передбачається чеканка пам'ятних золотих монет (або медалей – інформація з різних джерела різна) з 21 каратного золота (875 проба) вагою в 31,1 г. (унція) у кількості 21.000 штук. На них повинно бути викарбовано два океанічних корабля, що йдуть поруч, а також напис «Новий Суецький канал від Єгипту на весь світ».

Святкування з відкриття другої гілки Суецького каналу в будівництво якої було вкладено $ 8,2 млдр почалося в Єгипті 6 серпня 2015 року. Передбачається, що розширення каналу (фактично будівництво другого каналу довжиною в 35 км) дозволить збільшити його пропускну спроможність більш ніж у два рази, скоротить середньо час проходження суден з 18 до 11 годин і збільшить доходи Єгипту з $ 5,5 млрд в 2013 році до $ 13 млрд до 2023 року.

Рух кораблів но новій ділянці каналу

За матеріалами: coins-hunter.com

POBJOY MINT для Британських Антарктичних Територій випустив монету з дельфінами

Британський монетний двір Побджой (Pobjoy Mint) випустив дві монети з ідентичним дизайном номіналом в два фунта стерлінга від імені Британської Антарктичної території – сектора Антарктиди площею 1,71 млн. км², розташованого від 20° до 80° західної довготи і південніше 60° південної широти, на який претендує Великобританія.

 

На лицьовій стороні монети викарбовано профіль королеви Великобританії Єлизавети II, на зворотному – зграя з трьох Хрестовидних дельфінів у морі на тлі айсберга. Даний вид дельфінів мешкає в субантарктичних водах і вкрай погано вивчений: станом на 2010 рік було вивчено всього 6 особин. Своє англійська назва («пісочний годинник») вони отримали завдяки розфарбуванні – два білі трикутника розділених тонкою чорною смужкою. Доросла особина досягає близько 1,8 м в довжину і маси 90-120 кг.

Мідно-нікелева монета номіналом 2 фунта стерлінга буде викарбувана в кількості 50 тис. щт. в якості UNC. Її вага – 28,28г., діаметр – 38,6 мм. Срібна монета аналогічного номіналу має такі ж технічні (вага і діаметр) параметри і виготовлена ​​з металу 925 проби в кількості 10 тис. шт. і якості Рroof.

Ціна продажу мідно-нікелевої монети 12,46 фунтів стерлінгів (близько $ 19,5), срібною – 58,29 фунтів (близько $ 91).

Хрестоподібний дельфін

• Вид тварини: Ссавці

• Сімейство: Дельфінові

• Ареал проживання: середовище буття хрестоподібних дельфінів – субантарктичний пояс від Антарктичного крижаного щита до 45-ї паралелі пд. ш. Найбільш північне місце, де були помічені хрестоподібні дельфіни – 36° пд. ш. в південної частини Атлантичного океану і 33° пд. ш. в районі Вальпараїсо, Чилі, в Тихому океані. Зазвичай спостереження ведуться на південь від Нової Зеландії, в районі Південних Шетландських островів, і від Вогненної Землі, Аргентина. Біля цих земель хрестоподібний дельфін зустрічається нечасто.

• Довжина тіла: близько 1,8 м

• Маса тіла: 90-120 кг.

• Зовнішній вигляд: хрестоподібний дельфін чорно-білий, іноді темно-сірий. З цієї причини китобої називають його «морська корова». У хрестовидного дельфіна одна біла відмітина тягнеться від кожного боку до дзьоба, проходячи навколо очей і плавника, а друга розташовується уздовж задньої частини тулуба. Ці дві відмітини з'єднані тонкою білою смугою, утворюючи форму пісочного годинника, звідси англійська назва дельфіна – hourglass dolphin (англ. Hourglass - пісочний годинник). Наукова назва cruciger в перекладі з латинської означає «хрестоносець». Це відноситься до чорної частини тулуба дельфіна, яка, якщо дивитися зверху, нагадує мальтійський або тамплієрський хрест.

За матеріалами: coins-hunter.com та prostozoo.com.ua