Проект нових банкнот України

Розробка дизайну банкнот для Банкнотно-монетний двору Національного банку України (проект)

У той же час, на сайті Геральдичної палати України відсутні як малюнки самих дрібних – 1 і 2-гривневих купюр, так і найбільшою – в 500 гривень. Не виключено, що 1 і 2 гривні планують випускати монетою. Деякі фахівці вже порадили звернути увагу на нові 10-гривневі банкноти. На їхню думку, зображення гетьмана Івана Мазепи – «правдивіше», ніж на тих, що зараз використовуються.

За матеріалами:  www.business.ua

Перша монета Швейцарії серії «FLORA ALPINA»

Монетний двір Швейцарії 28 січня 2016 року виготовив монету, присвячену рослині, внесеного до Червоної книги і що є одним з неофіційних символів країни.

Едельвейс альпійський (лат. – Leontopodium alpinum) – вид трав’янистих рослин, що ростуть високо в горах в субальпійській і альпійської зонах.

Номінал монети – 10 швейцарських франків, метал – мідно-нікелевий сплав і алюмінієва бронза, якість карбування – «Proof» та «анциркулейтед», маса – 15 г, діаметр – 33 мм, тираж – 3 000 штук ( «Proof») і 20 000 штук ( «анциркулейтед»).

 

На аверсі монети «Едельвейс альпійський» викарбуваний герб Швейцарії. Над ним півколом в два рядки розміщено напис Proof «CONFOEDERATIO HELVETICA». У нижній частині в два рядки зазначено номінал – «10 FR». Справа позначений рік емісії – «2016».

На реверсі біметалічною монети зображено квітучий едельвейс. У нижній частині реверса півколом розміщено напис – «FLORA ALPINA». У правій частині по дузі вигравірувано ім’я дизайнера – «LEIBUNDGUT» (Jenny Leibundgut, Bern)

Монету «Едельвейс альпійський» можна купити на сайті Монетного двору Швейцарії за 15 швейцарських франків (версія «анциркулейтед»). Тираж монети, виготовленої якістю «Proof», вже розпроданий. Вартість цієї монети составляла 40 швейцарських франків.

Едельвейс

Білотка альпійська (лат. Leontopodium alpinum) інші назви – едельвейс.

Багаторічна трав’яниста рослина з родини складноцвітих.

Росте на вапнякових скелях в альпійському та субальпійському поясах. Трапляється дуже рідко в Українських Карпатах, зокрема на вершинах гір Близниці, Ненєски, у найбільш важкодоступних місцях, на стрімких скелях, але і там зазнає винищення. Білотка альпійська зростає не тільки в Карпатах; росте в горах Західної Європи (зокрема Альпах), на Балканах. Близькі види трапляються в горах Середньої Азії, на Далекому Сході.

Рослина вважається символом мужності й кохання і у всіх гірських народів овіяна поетичним ореолом легенд. Цю рослину дуже поважають у Карпатах. У Швейцарії її називають Edelweiß від німецьких слів «благородний», «білий». Іноді Едельвейс іменують «королевою квітів» або «принцесою Альп», а грецька наукова назва Leontopodium означає «левова лапа». Про романтичну квітку багато регіонів складають свої власні легенди. Для різних народів гірський едельвейс означає одне і теж: любов, відданість, відвагу.

Горизонтально відхилені, густо опушені приквіткові листочки білотки, що оточують суцвіття – кошики, надають їй вигляду чудової сріблястої багатопроменевої зірки. Недарма у Франції едельвейс називають «зіркою полонин», в Італії – «квіткою скель», а у нас в Карпатах – «шовковою косицею».

Едельвейс повсюдно охороняється законом. Занесений до Червоної книги України. Потребує найсуворішої охорони. В той же час, рослину легко розводити в культурних умовах. Не слід думати, що екземпляри квіток білотки, які масово продають туристам на сувенірних розкладках, є зібраними в природі. Їхнє походження – з грядок місцевих господинь.

Легенд у Карпатах – безліч. І не одна з них – про шовкову косицю, тобто про шовкову квітку. Так називають гуцули дивний витвір природи, знаний ще як білотка альпійська, або едельвейс.

Легенди народжуються в серцях красивих душею людей. І самі перероджують людей, збагачують їх новою красою.

А люди вміли бачити красу навіть тоді, коли життя веліло їм думати найперше не про голубінь неба, а про дах під небом, не про велич природи, а про своє безсилля перед нею.

Сіяли сини Карпат жорсткий овес на важкій гірській землі, а звисока, з кам’яних неприступних урвищ, світила їм ніжна шовкова косиця — ніжність, що зросла там, куди відтята дорога слабодухим.

Тільки сміливець міг принести коханій дівчині квітку. Міг принести, а міг і загинути. Але той, хто життям ризикуючи в ім’я любові, приніс шовкову косицю, той зможе захистити свою любов, той вартий любові. Переказують, ніби так колись одружувалися гуцульські легіні.

Так чи не так, а росте в горах Карпатах шовкова косиця – дивна і рідкісна квітка. І нині, коли люди мають вдосталь снаги й часу, щоб задивлятись у голубінь неба над головою і незбагненну велич природи, сміливці можуть побачити ніжно-білу квітку едельвейса без того, щоб витримувати іспит любові. Просто з жадання відчути дихання природи зблизька, глянути в очі природі на самоті з нею.

За матеріалами: www.gold10.ru, uk.wikipedia.org, www.kosivart.com

Нова монета серії «Духовні скарби України»

Національний банк України 24 лютого 2016 року вводить в обіг пам’ятну монету номіналом 5 гривень присвячену всеукраїнському книгосховищу та науковому центру в галузі бібліотекарства та бібліографії. Національна парламентська бібліотека України (з 1994 року) – одна з найбільших і найстаріших книгозбірень держави, у фондах якої є книжкові колекції з літературознавства, мовознавства, філософії, психології, історії, етики, нотні, картографічні, образотворчі видання тощо, у тому числі стародруки, рідкісні та цінні видання.

         Монету виготовлено з нейзильберу, категорія якості карбування – спеціальний анциркулейтед, маса – 16,54  г, діаметр – 35,0 мм, тираж – 30000 штук. Гурт монети – рифлений.

 

На аверсі монети розміщено: угорі малий Державний Герб України, написи: «Україна», «5 ГРИВЕНЬ»; логотип Монетного двору Національного банку України (праворуч), рік карбування монети – «2016» (ліворуч); стилізоване зображення читального залу бібліотеки.

На реверсі монети, на контурному тлі купола будівлі Верховної Ради України зображено будівлю бібліотеки, під якою написи: «НАЦІОНАЛЬНА ПАРЛАМЕНТСЬКА БІБЛІОТЕКА УКРАЇНИ», «150 РОКІВ».

Художник: Атаманчук Володимир

Скульптор: Атаманчук Володимир

Національна парламентська бібліотека України – провідний державний культурний, освітній, науково-інформаційний заклад. Це загальнодоступна установа з універсальними за змістом фондами, яка обслуговує найширші верстви населення.

За розпорядженням царського уряду 3 березня 1866 р. створено Київську російську публічну бібліотеку. Засновниками її виступили відомі громадські діячі, представники київського дворянства та купецтва: граф О. О. Бобринський (цукрозаводчик  та  меценат), книготорговці В. Г. Барщевський та С. І. Літов,  колишній  київський  губернатор І. І. Фундуклей, відомий поміщик-українофіл Г. П. Галаган, купці І. М. Бродський, М. І. Горовіц, Ф. П. Ліббе та ін. Основою фонду стали приватна книгозбірня письменника і книговидавця В. Г. Барщевського та пожертви киян. На момент відкриття фонд бібліотеки налічував 319 книг у 667 томах та 43 комплекти періодичних видань.

У 1911 р. на конкурсній основі, на кошти, зібрані жителями міста через розповсюджену спеціальну облігаційну позику, для бібліотеки було зведено спеціальну будівлю (архітектор З. Клаве). Вона є найдавнішою київською спорудою такого призначення, що увійшла до переліку пам'яток архітектури початку ХХ ст.

У 1957 р. бібліотека стала Державною республіканською бібліотекою УРСР імені КПРС.

Після проголошення незалежності книгозбірня стала називатися Державною бібліотекою України, а у 1994 р., згідно з Указом Президента, вона одержала статус Національної парламентської бібліотеки України.

Національна парламентська бібліотека підпорядкована Міністерству культури України.

За матеріалами: www.bank.gov.ua  та  www.nplu.org

«Великі чайні гонки» на монетах Островів Кука

Острови Кука випустили пам’ятні монети «Великі чайні гонки».

          Монета номіналом 2 долари, срібло 999 проби, маса 8 г, діаметр 38,61 мм, якість «Proof», тираж 2500 шт.

Монета номіналом 10 доларів, срібло 999 проби, маса 62,2 г, діаметр 38,61 мм, якість «Proof», тираж 999 шт.

 

На аверсі монет зображено портрет королеви Єлизавети ІІ, назву країни-емітента, номінал і рік випуску.

На реверсі зображений корабель під вітрилами, напис «The Great Tea Race 1866»

        

Монети поміщені в блістер і подарунковий футляр. Додатком до неї йде сертифікат справжності.

Чайні гонки – гонки кліперів з вантажем чаю по торговому шляху з Китаю до Англії.

Китайський чай, що перевозився на старих судах, подовгу знаходячись у дорозі, пропитувався вологою і запахами трюму.

У 1834 році Ост-Індійська компанія втратила монополію на торгівлю з Китаєм. У 1849 році було скасовано дію Навігаційного Акту. У цьому ж році у першому рейсі до Гонконгу американський кліпер «Орієнталь» на зворотний шлях витрачав 81 день. Наступного року – 80 днів. Після цього англійські купці зафрахтовують його на перевезення у Лондон. У 1850 році на виконання цього переходу кліпер витратив 97 діб. На верфі в Блекуоллі з нього зняли мірку (приклад промислового шпигунства).

Вже наступного року із шотландської верфі Худа в Абердині сходять кліпери «Сторнеуей» і «Крізелайт». У 1852 році з верфі Гріна в Блекуоллі сходить побудований за кресленнями зроблених з «Оріенталя» – кліпер «Челленжер».

«Гончі пси океану» – таке прізвисько отримали кліпери на Британських островах – доставляли вантажі з Китаю за три-чотири місяці.

Кількісно ще довгий час американський кліперний флот перевершував англійський і протягом ще декількох років на частку американських суден діставався великий прибуток (англійцям доводилося фрахтувати американські судна).

З 1860 року американські кліпери не фрахтували англійці, і кліпер «Флаінг Клауд» був останнім американським судном, яке доставило чай у Лондон.

Починаючи з 1859 року регулярно проводилися гонки чайних кліперів. Найяскравіша з них пройшла в 1866 році. 28 травня 1866 з рейду міста Фучжоу (Китай) стартували 16 кліперів. Після довгого шляху 5 вересня кліпери «Аріель» і «Тайпін» з різницею в 8 хвилин пришвартувалися біля причальної стінки в лондонському порту.

«Катті Сарк» – єдиний збережений представник класу кліперів. За пропорціями, конструкцією і розмірами корабель майже в точності відповідає неперевершеному за швидкістю кліперу «Фермопіли». Кліпер «Катті Сарк» побудували в 1869 році на шотландській верфі «Лінтон енд Скотт» на спеціальне замовлення судновласника Джона Вілліса, для участі в чайних перегонах.

 

"Катті Сарк"

З 1870 року «Катті Сарк» експлуатувався на «чайній» лінії, але показані результати оцінювалися як середні. Найвищим досягненням стало третє місце в гонці 1871 року, коли «Катті Сарк» пропустив вперед тільки «Титан» і «Фермопіли». В даний час «Катті Сарк» стоїть на вічній стоянці в сухому доці в Грінвічі (Великобританія).

"Фермопіли"

Кліпер (від англ. clipper або нід. klipper) – швидке вантажне вітрильне судно з розвиненим прямим вітрильним оснащенням і стрімкими обводами корпусу. Кліпери з’явилися в США на початкуХІХ і до середини ХІХ ст. досягли своєї найбільшої популярності в світі. Кліпер – це останній, самий покращений варіант пакет-вітрильника. Найбільш характерною особливістю є гостро зкроєний корпус, відношення довжини і ширини якого дозволяло досягати високої швидкості.

         В США на початку ХІХ століття «кліперами» називали різновид шхун та бригантин, що будувався в місті Балтімор. Гострі обводи корпусу, збільшена остійність, нахилені до корми щогли, велика площа вітрил дозволили кліперам розвивати відмінну швидкість, чудово утримувати курс, але за це довелося заплатити зменшенням обсягу вантажних трюмів і збільшенням осідання. Висока швидкість також досягалася за рахунок збільшеного відношення довжини до ширини корпусу в середньому менш ніж 6:1, у той час як на звичайних парусних судах цей показник варіювався від 3:1 до 4:1. Кліпери Балтімора активно застосовувалися у комерційних рейдерів, для контрабанди і прориву блокади, для перевезення африканських рабів.

В 1833 році на воду було спущено великий трищогловий кліпер «Енн Мак-Кім». Він став безпосереднім попередником класичних кліперів. В 1845 році був побудований кліпер «Рейнбоу» («Веселка»), який показав небачену швидкість, а за рік до нього «Хокуа», два останніх і називають першими справжніми кліперами.

Назва «кліпер» походить від англійського «clipper», що спочатку значило «швидкій кінь» (від «clip» – «швидкість») 

"Сер Ланселот"

"Княжна Марія Миколаївна"

"Принц Альберт"

"Forteviot"

За матеріалами: odnamoneta.ru  та  uk.wikipedia.org

Нова монета з серії «Видатні особистості України»

Національний банк України 18 лютого 2016 року вводить в обіг пам’ятну монету номіналом 2 гривні присвячену 160-річчю від дня народження видатного українського педагога в галузі дошкільного виховання, громадсько-освітнього діяча, письменниці, історика, етнографа, мистецтвознавця, літературного критика, однієї з організаторів жіночого руху, яка присвятила своє життя створенню національної системи виховання й освіти, – Софії Федорівні Русовій (уродженій Ліндфорс).

Монету виготовлено з нейзильберу, категорія якості карбування – спеціальний анциркулейтед, маса – 12,8  г, діаметр – 31,0 мм, тираж – 25000 штук. Гурт монети – рифлений.

 

На аверсі монети розміщено: угорі малий Державний Герб України, праворуч півколом напис – «Україна», зазначення номіналу – «2 ГРИВНІ» та року карбування монети – «2016», вислів Софії Русової: «У ЖИТТІ КОЖНОЇ ШЛЯХЕТНОЇ ЛЮДИНИ МАЄ СВІТИТИ ВЕЛИКА ЯСНА ЗІРКА: ЩАСЛИВА ДОЛЯ РІДНОГО КРАЮ» (унизу); ліворуч – лампа як символ просвітництва; унизу – логотип Монетного двору Національного банку України.

На реверсі монети зображено портрет Софії Русової, під яким написи: «СОФІЯ РУСОВА», «1856-1940».

Художник: Таран Володимир, Харук Олександр, Харук Сергій

Скульптор: Атаманчук Володимир, Іваненко Святослав

«Нація народжується біля дитячої колиски, тільки на рідному ґрунті», – писала Софія Русова. Велика Українка шведсько-французького походження, педагог, член Української Центральної Ради.

Софія Русова народилася 18 лютого 1856 р. у селі Олешня на Чернігівщині. Її батько полковник шведського походження Федір Ліндфорс, мати – француженка Ганна Жерве, дочка генерал-губернатора Омська. Родина перебралася на Чернігівщину із Сибіру, щоб врятувати старших дітей від туберкульозу, мовою спілкування була французька. Поява п’ятої дитини засмутила матір, Софійка була такою кволою, що мати сказала: «Не хочу її любити – все одно помре!» Та померло двоє старших дітей, мати сама захворіла на туберкульоз і відійшла в інший світ. Софійку виховував батько та старша сестра Марія. Вони переїхали до Києва, де дівчину прийняли до третього класу Фундуклеївської гімназії. Софійка мала музичний талант, захоплювалася оперою, серйозно займалася фортепіано. Легке та цікаве навчання, веселі бали в Кадетському корпусі, прогулянки Хрещатиком обірвала несподівана смерть батька. Софія закінчила гімназію й отримала пропозицію тітки з її допомогою вступити до Петербурзької консерваторії. Як же їй хотілося цього! Але ні: Софія та Марія виховували двох дітей померлого брата, тому вирішили присвятити себе дітям. Коли уряд проголосив: «Никакого малороссийского языка нет, не было и быть не может», Софія з сестрою організували перший в Україні дитячий садочок та недільну школу для дорослих у Києві.

Завдяки М. Старицькому Софія ввійшла до кола Старої Громади, де були Михайло Драгоманов, Іван Нечуй-Левицький, Микола Лисенко, Олена Пчілка. Був там викладач грецької мови гімназії Олександр Русов у вишиванці, сивій шапці. Веселий розум Софії хилився до добра, до його пісні, кохання, це бачив Михайло Драгоманов, тому й посватав Софію за свого друга. На згадку про це перший син Русових отримав ім'я Михайла. У 1874 році в Санкт-Петербурзі Софія Ліндфорс і Олександр Русов обвінчалися. За батька на весіллі був Микола Лисенко, який подарував нареченій рапсодію «Золоті ключі». (Це перша в українській музиці фортепіанна рапсодія «Золоті ключі» (1875)).

У цей час громадівці викупили у братів Т.Шевченка права на публікацію «Кобзаря». Професор Федір Вовк підготував рукописи Тараса Шевченка. Це дало змогу Русовим пожити у Празі, працюючи над виданням двотомного «Кобзаря», а потім нелегально переправити книгу в Україну. У Празі Софія Русова народила, а через три місяці поховала свою першу дочку Людмилу. Через півтора роки у них знайшовся син Михайло, потім дочка Любка. Родині Русових доводилося часто переїжджати, жити в селах. Софія шкодувала за консерваторією, але закінчила курси повитух: лікувала селян травами, приймала пологи. Молода сім'я за власні кошти придбала міні-друкарню та видавала українські книжки-метелики. Вона була вчителькою в школах Санкт-Петербурга й на вечірніх курсах для юнаків, які вже закінчили початкову школу; в рідній Олешні – вихователькою у приватних дитячих садках (як і вечірні курси, С. Русова сама їх організовувала) в Чернігові, Херсоні, Полтаві. У Чернігові Софія Русова заснувала першу громадську бібліотеку. Викладала музику в Київському кадетському корпусі, французьку мову в київських Комерційній школі й Комерційному інституті; курс дошкільного виховання в Київському Фребелівському жіночому інституті. 

Їм часто влаштовували обшуки, пані Софію п'ять разів арештовували, довелося побувати їй і в Лук'янівській в'язниці. Вперше опинилася в камері разом із Михайлом і Любкою. Ув'язненій не дозволяли вишивати, навіть читати книжки. Сорокарічною вона у в'язниці народила сина Юрія, його хрестив тюремний лікар.

У 1908 р. напередодні захисту докторської дисертації Софією Русовою сталося непоправне: помер її син Михайло, відомий вчений-етнограф та археолог. За ніч вона геть посивіла, але пішла на захист.

Наступного року Софія Русова видала «Український буквар», а в 1910 році редагувала перший український педагогічний журнал «Світло». У цей же час Софія Русова викладала в Комерційному інституті, читала курс дошкільного виховання у Фребелівському інституті, брала участь у всесвітньому з'їзді представників преси у Брюсселі.

У 1915 р. вона овдовіла. Події Лютневої революції 1917 року Софія Русова зустріла в Києві. Від просвітницьких організацій її обрали до Центральної Ради, Софія Федорівна очолила Департамент дошкільної і позашкільної освіти Генерального секретарства (Міністерства) освіти, проводила дерусифікацію шкіл, готувала українські підручники. На початку 1919 року Софія Русова разом з українським урядом була евакуйована до Кам'янця-Подільського. Останні роки української державності Софія Русова плідно працювала в Червоному Хресті, рятуючи життя багатьох українських вояків, які перебували у полоні. 

Разом iз 13-річною онучкою Олею лише з третьої спроби нелегально перейшли Збруч! У 66 років вона стала засновницею та професором педагогічного інституту ім. Драгоманова у Празі. У 78 років Софія Русова видала більше десяти підручників: «Теорія й практика дошкільного виховання», «Географія. Європа. Позаєвропейські країни». Останні 18 років Софії Русової на чужині сповнені тугою за Батьківщиною, пекучою самотою й постійними пошуками засобів для існування. Немолода жінка у стоптаних черевиках, у панчохах із дірками, немилосердно багато курила, безнадія не раз породжувала думки про самогубство.

5 лютого 1940 р. у Празі померла 84-річна Софія Русова, похована в Празі на Ольшанському кладовищі неподалік могили поета Олександра Олеся.

За матеріалами:  bank.gov.ua  та  uamodna.com

Загибель Магеллана відображена на пам’ятній монеті

Монетний двір Нової Зеландії заявив про випуск четвертої монети серії «Відкриваючи, подорожуючи».

Колекційна монета присвячена Фернану Магеллану (1480-1521) –португальському і іспанському мореплавцю, який став першим європейцем, що відкрив морський шлях з Атлантичного океану в Тихий. Експедиція під командою Магеллана зробила першу навколосвітню подорож.

Номінал монети – 5 новозеландських доларів, дорогоцінний метал – срібло 999-ї проби, якість карбування – «Antique», маса – 2 унції, діаметр – 40 мм, тираж – 2000 штук.

 

На аверсі монети «Фернан Магеллан» показаний портрет королеви Великобританії Єлизавети II роботи Ієна Ренк-Бродлі (Ian Rank-Broadley FRBS). По колу монети вигравірувані написи – «ELIZABETH II», «NIUE», «FIVE DOLLARS», «2016».

На реверсі срібної монети ізображена сцена бою у острова Мактан (Вісайські острова; Філіппіни), що стався 27 квітня 1521 року між іспанськими мореплавцями і островитянами. В результаті зіткнення Магеллан був убитий. У верхній частині монети на стрічці по дузі викарбувано напис – «FERDINAND MAGELLAN». У нижній частині написано – «2oz 999 FINE SILVER».

Монету «Фернан Магеллан» можна купити на Монетному дворі Нової Зеландії за145 доларів.

 Фернан Магеллан

Фернан Магеллан (весна 1480 року, Саброза, провінція Віла-реал, Португалія – 27 квітня 1521 року, острів Мактан, Філіппіни). Португальський мореплавець, експедиція якого зробила перше кругосвітнє плавання; першовідкривач частини атлантичного побережжя Південної Америки, проходу з Атлантики в Тихий океан, вперше ним пересічений. Магеллан довів наявність єдиного Світового океану і представив практичне свідоцтво кулястості Землі.

 Початок кар’єри

Небагатий, але знатний дворянин Магеллан в 1492-1504 роках служив пажем в свиті португальської королеви. Вивчав астрономію, навігацію і космографію. У 1505-1513 роках  брав участь в морських битвах з арабами, індійцями і маврами, показав себе хоробрим воїном, за що отримав чин морського капітана. Із-за помилкового звинувачення йому відмовили в подальшому підвищенні по службі і, подавши у відставку, Магеллан в 1517 році переїхав до Іспанії. Перейшовши на службу до короля Карла I, він запропонував проект кругосвітнього плавання, прийнятий після довгого торгу.

Відкриття протоки між Атлантичним і Тихим океаном

20 вересня 1519 року п’ять невеликих кораблів – «Тринідад», «Сан-Антоніо», «Сантьяго», «Консепсион» і «Вікторія» з екіпажем в 265 чоловік вийшли в морі. При пересіченні Атлантики Магеллан використовував свою систему сигналізації, і різнотипні кораблі його флотилії жодного разу не розлучилися. В кінці грудня він досяг Ла-платі, близько місяця обстежував затоку, але проходу в Південне море не виявив. 2 лютого 1520 року Магеллан пішов на південь уздовж атлантичного побережжя Південної Америки, рухаючись лише вдень, щоб не пропустити вхід в протоку.

На зимівлю він став 31 березня в зручній бухті в 49° південної широти. У ту ж ніч почався бунт на 3-х кораблях, незабаром жорстоко пригнічений Магелланом. Посланий навесні на розвідку корабель «Сантьяго» розбився об скелі, але команду удалося врятувати. 21 жовтня увійшли до вузької звивистої протоки, пізніше названий ім’ям Магеллана. На південному березі протоки мореплавці бачили вогні костриць. Магеллан назвав цю землю Вогненною землею. Через місяць з невеликим протока (550 км) була пройдена трьома кораблями, 4-й корабель «Сан-Антоніо» дезертирував і повернувся до Іспанії, де капітан обмовив Магеллана, звинувативши його в зраді королеві.

Перший перехід через Тихий океан

28 листопада Магеллан з трьома кораблями, що залишилися, вийшов в невідомий океан, обігнувши Америку з півдня по відкритій ними протоці. Погода, на щастя, залишалася хорошою, – і Магеллан назвав океан Тихим. Майже 4 місяці продовжувалося дуже важке плавання, коли люди харчувалися сухарним пилом, змішаним з черв’яками, пили гнилу воду, їли волові шкіри, деревну тирсу і корабельних щурів. Почалися голод і цинга, багато хто вмирав. Магеллан, хоч і був невисокого зросту, але відрізнявся великою фізичною силою і упевненістю в собі. Пересікаючи океан, він проплив не менше 17 тисяч км, але зустрів лише два острівці – один в архіпелазі Туамоту, інший в групі Лайн. Він також відкрив два населені острови – Гуам і Рота з групи Маріанських островів. 15 березня експедиція підійшла до великого Філіппінського архіпелагу. За допомогою зброї рішучий і відважний Магеллан змусив правителя острова Себу підкорятися іспанському королеві.

Загибель Магеллана і завершення кругосвітньої експедиції

В ролі заступника хрещених ним тубільців Магеллан втрутився в міжусобну війну і був убитий в сутичці у острова Мактан. Правитель Себу запросив частину екіпажа на прощальний бенкет, віроломно напав на гостей і убив 24 людини. На трьох судах залишилося всього 115 чоловік – людей не вистачало, і судно «Консепсион» довелося спалити. 4 місяці кораблі блукали у пошуках островів прянощів. Біля острова Тідоре іспанці купили дешево багато гвоздики, мускатного горіха і ін. та розділилися: «Вікторія» з капітаном Хуаном Елькано рушила на захід навколо Африки, а «Тринідад», що потребував ремонту, залишився. Капітан Елькано, боячись зустрічі з португальцями, тримався значно південніше за звичайні дороги. Він першим пройшов в центральній частині Індійського океану і, відкривши лише острів Амстердам (поблизу 38° південної широти), довів, що «південний» материк не досягає цієї широти. 6 вересня 1522 року «Вікторія» з 18 людьми на борту завершила «Кругосветку», що тривала 1081 день. Пізніше повернулися ще 12 членів екіпажа «Вікторії», а в 1526 році – п’ятеро з «Тринідаду». Продаж привезених прянощів з лишком покрив всі витрати на експедицію.

Магеллан як дослідник і людина

Так закінчилося перше кругосвітнє плавання, яке довело кулястість землі. Вперше європейці пересікли найбільший з океанів – Тихий, відкривши прохід з Атлантики. Експедиція з’ясувала, що значно велику частину поверхні землі займає не суша, як думали Колумб і його сучасники, а океани. Войовничий і пихатий Магеллан отримав багато ран, одна з них зробила його кульгавим. Його син помер в 1521 році. Дружина, що народила другого дитяти мертвим, померла в березні 1522 року. Ім’ям Магеллана названі протока і два зоряні скупчення (Велика і Мала Магелланові хмари), які описав історіограф і учасник експедиції Антоніо Піфачетта. Долі Магеллана, його зухвалому подвигу присвячений роман С. Цвейга «Магеллан» (1938).

За матеріалами: www.gold10.ru  та  tsikave.ostriv.in.ua

31 монета з серії «Прекрасна Америка»

Монетний двір США випустив пам’ятну монету присвячену Національному лісу Шоуні, який знаходиться на півдні штату Іллінойс.

Монета «Національний ліс Шоуні» виготовлена з мідно-нікелевого сплаву на Монетних дворах Філадельфії (Р), Денвера (D) і Сан-Франциско (S).

Мідно-нікелева монета важить 5,670 г, її  має діаметр – 24,3 мм.

 

На аверсі монети зображено портрет Джорджа Вашингтона, по колу напис – «UNITED STATES OF AMERICA» (вгорі), «QUARTER DOLLAR» (внизу); зліва від портрета напис «LIBERTY» («Свобода»), праворуч у три рядки написано – «IN GOD WE TRUST» («На Бога уповаємо»). Праворуч знак Монетного двору.

У центрі реверсу монети зображені вершини дерев, скеля і орел, який літає у небі. По колу написано назва парку – «SHAWNEE», назва штату – «ILLINOIS», та вислів «E PLURIBUS UNUM» («З багатьох – єдине»). Внизу вказано рік карбування – «2016».

Національний ліс Шоуні  (англ. – Shawnee National Forest)

Розташований на півдні Іллінойсу Національний ліс Шоуні є одним з найвідоміших в США і найпопулярніших серед туристів американських нацпарков. Його площа становить близько 1100 квадратних кілометрів. Ліс є місцем проживання рідкісних рослин і тварин, які з’явилися тут кілька мільйонів років тому під час танення льодовика. З ініціативи президента Франка Рузвельта з 1939 року ці території підлягають ретельній охороні. Тут же знаходиться ущелина Літл-Гранд-Каньйон – одне з наймальовничіших місць в усіх Сполучених Штатах.

 «Сад богів» в Національному лісі Шоуні

У монетної серії «Природа Монголії» довгоочікуване поповнення

Компанія Coin Invest Trust на замовлення Банку Монголії за допомогою унікальної техніки різання виготовила монету «Сова».

«Повернення до коріння – це те, що характеризує черговий випуск монети даної серії. Великий пугач розташувався високо на гілці дерева, спостерігаючи за повним місяцем і, можливо, слухаючи виття вовка, що доноситься здалеку», – так представили нову монету співробітники Coin Invest Trust.

Номінал монети – 500 тугриків, дорогоцінний метал – срібло 925-ї проби, якість карбування – «діамант-анциркулейтед», маса – 1/2 oz, діаметр - 38,61 мм, тираж – 2500 штук.

 

На аверсі монети «Сова» показаний силует сови, що сидить на гілці. Зліва, у внутрішньому колі, розташована емблема Банку Монголії, вказаний номінал і викарбовано напис – «MONGOLIA».

Реверс срібної монети є дзеркально перевернута сторона лицьового боку. На ньому, ліворуч від сови, півколом викарбовано назву серії монет і позначений рік карбування – «MONGOLIAN NATURE», «2016».

За матеріалами: www.gold10.ru

Раніше було випущено монети «Вовк» (2013 р.) та «Кінь» (2014 р.)