Національний банк України 2 вересня 2016
року вводить в обіг пам’ятну монету номіналом 5 гривень присвячену подвигу легіону Українських січових стрільців, який
100 років тому відзначився звитягою під час боїв за гору Лисоня і зупинив
наступ російської армії на Бережани під час Брусиловського прориву. Легіон
українських січових стрільців – українське добровольче військове формування у
складі австро-угорській армії під час Першої світової війни.
Монету виготовлено з нейзильберу,
категорія якості карбування – спеціальний анциркулейтед, маса – 16,54 г, діаметр – 35,0
мм, тираж – 30000 штук. Гурт монети – рифлений.
На
аверсі монети розміщено: угорі – малий Державний Герб України і напис півколом «Україна»;
у центрі – на дзеркальному тлі стилізована композиція: в обрамленні вінка з
калини геральдичний лев спирається на скелю, на якій напис півколом «У.С.С.
1914» (з емблеми Українських січових стрільців); унизу: рік карбування монети –
«2016», номінал – «5 ГРИВЕНЬ» та логотип Банкнотно-монетного двору
Національного банку України (праворуч).
На
реверсі монети розміщено стилізовану композицію – військовий сурмач на тлі
абрису сучасного меморіального комплексу на горі Лисоня, написи «100-РІЧЧЯ БОЇВ
ЛЕГІОНУ УКРАЇНСЬКИХ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ» (угорі півколом) «НА ГОРІ ЛИСОНЯ».
Художник: Таран Володимир, Харук Олександр, Харук Сергій
Скульптор: Дем’яненко Володимир, Атаманчук Володимир
За матеріалами: www.bank.gov.ua
Лисоня стала знаною на українських
землях як місце героїчної слави і болючих втрат Українських Січових Стрільців. 2
вересня 1916 року тут відбулася найкривавіша битва легіону УСС у
складі австро-угорських коаліційних військ з російською армією. Перемогу було
здобуто ціною втрати більше половини особового складу легіону: 81 вояк убитий,
293 – поранені, 285 – потрапили у полон. Найбільше втрат було серед
старшинського складу. У бою полягли хорунжі Денис Кліщ, Ярослав Кузьмович, Іван
Максимишин, Юліан Соколовський; поранення отримали сотник Роман Дудинський, поручник
Осип Яримович, чотарі Богдан Гнатевич, Остап Кобереський, хорунжі Михайло
Мінчак, Євген Ясеницький; потрапили у полон поручники Андрій Мельник, Роман
Сушко, чотар Василь Кучабський, хорунжі Михайло Дорошенко, Микола Загаєвич,
Михайло Матчак та інші.
Схема розташування австро-угорських і російських військ
поблизу Бережан на
початок вересня 1916 року
1927 року за ініціативою Тернопільського
воєводського та Бережанського повітового осередків Товариства охорони воєнних
могил на пам’ять про героїзм українського стрілецтва на Лисоні насипали
меморіальний курган, який відразу став місцем паломництва українців. Це
викликало різкий спротив польської влади, яка не могла допустити якнайменших
виявів патріотизму та устремлінь до державно-політичної незалежності серед
української спільноти в Галичині. Польська поліція забороняла проведення
мітингів на Лисоні. Через рік польський уряд видав постанову, згідно з якою всі
захоронення вояків на Лисоні переносять на один цвинтар у селі Підвисоке.
Лисоня стає відома як «розрита могила»: її розкопували декілька разів.
Неодноразово нищили і хрест на ній. Українці протестували проти такої наруги в
польському сеймі, зверталися з позовами за осквернення могил до суду, врешті
відновлювали могили, встановлювали хрест. Та все повторювалося знову.
Невдовзі після проголошення у Львові в
червні 1941 року Акту відновлення Української Держави на Лисоні
пройшов багатотисячний мітинг, на який прибули українці з усіх куточків
Галичини. Найбільше було молоді у національних строях, козацькому та
стрілецькому вбранні. Після цієї події німецька окупаційна влада заборонила
проведення подібних маніфестацій на горі Лисоня.
Радянський режим також жорстоко боровся
за викорінення з пам’яті українців будь-яких згадок про героїчне минуле
українського народу в його прагненні до незалежності. У 1970-х роках поховання
на Лисоні ледве вдалося вберегти від розорювання під сільськогосподарські
угіддя.
Хрест скорботи і слави на Лисоні
Ще за існування комуністичної влади у
липні 1989 року на Лисоні відбувся величний багатотисячний мітинг-реквієм, на
якому вперше майоріли синьо-жовті прапори.
Нині на вершині Лисоні височіє Хрест
скорботи і слави, встановлений у 1994 році, як данина світлій пам’яті
українських січових стрільців. На мармурових плитах викарбувані імена полеглих
тут героїв. Поруч із Хрестом збудована капличка для відправ і молитви. 2007
року біля підніжжя Хреста скорботи і слави було встановлено Державний Прапор
України, 2008 – стенд Пам’яті.
Лисоня – це величавий символ ідеї
боротьби за волю України, доказ незламності духу та звитяжності українського
стрілецтва.
За матеріалами: uk.wikipedia.org
Немає коментарів:
Дописати коментар