Національний банк
України 5 січня 2016 року вводить в обіг пам’ятну монету номіналом 5 гривень присвячену 100-річчю першого виконання твору
Миколи Дмитровича Леонтовича – «Щедрик» хором Київського університету. Микола
Леонтович – український композитор-новатор, майстер хорової мініатюри, автор
близько двохсот обробок народних пісень, який в умінні тонко відчути народну
інтонацію і музичними засобами змалювати поетичний образ не має собі рівних. «Щедрик»
– одна з найпопулярніших обробок Леонтовича, над якою композитор працював майже
все життя, знана не лише в Україні, а й в усьому світі під назвою «колядка
дзвонів» (Carol of the Bells, Ukrainian Bell Carol, Ukrainian Carol).
Монету виготовлено
з нейзильберу, категорія якості карбування – спеціальний анциркулейтед,
маса – 16,54 г, діаметр – 35,0 мм,
тираж – 50000 штук. Гурт монети – рифлений.
На аверсі монети на матовому тлі розміщено: угорі
малий Державний Герб України, праворуч від якого напис УКРАЇНА, під яким рік
карбування монети 2016, на тлі нотних рядків рельєфне зображення ластівки, під
якою праворуч номінал – 5/ГРИВЕНЬ та логотип Бакнотно-монетного двору
Національного банку України.
На реверсі монети зображено групу колядників, які
співають, один із них тримає різдвяну зірку, над якою написи – ЩЕДРИК, ЩЕДРИК,
ЩЕДРІВОЧКА.
Художник: Таран Володимир, Харук Олександр,
Харук Сергій
Скульптор: Демяненко Анатолій
Микола Леонтович
Видатний український
композитор, хоровий диригент, громадський діяч, педагог.
Творець класичних
зразків української хорової музики. Автор численних обробок українських
народних пісень, оригінальних творів. Найпопулярніші: «Праля», «Козака несуть»,
«Щедрик», «Дударик», «Піють півні», хори «Льодолом», «Літні тони», «Моя пісня»
тощо.
Дати життя: 01.12.1877 -
23.01.1921
Місце народження: с. Монастирок
на Вінничині
Біографія
Леонтович Микола
Дмитрович народився
1 грудня 1877 року в селі Селевинцях Брацлавського повіту Подільської губернії
в сім'ї сільського священика. Раннє дитинство пройшло у селі Шершнях
Тиврівської волості Вінницького повіту. Початки музичної освіти Леонтович
здобув у батька, який грав на віолончелі, скрипці, гітарі, був досить освіченою
людиною, деякий час керував хором семінаристів. Мати, яка мала чудовий голос і
любила співати, прищепила йому любов до української народної пісні. Брат
Олександр і сестри Марія та Олена також з дитинства навчалися музики й стали
співаками та музикантами.
У 1887 році Леонтович
вступив до Немирівської гімназії. 1888 року, через брак коштів на навчання,
батько переводить його до Шаргородського початкового духовного училища, де
вихованці утримувалися на повному пансіоні. В училищі він опанував нотний спів
і міг вільно читати складні партії в церковних хорових творах. 1892 року
Леонтович вступив до Подільської духовної семінарії, де вивчав теорію музики,
хоровий спів у Є.Богданова - вихованця навчальних класів Петербурзької
придворної капели, та І.Лепехіна, диригента чоловічого хору в
Кам'янці-Подільському. У семінарії Леонтович опанував скрипку, фортепіано,
деякі духові інструменти, почав обробляти записані у селі Білоусівці
Брацлавського повіту, куди переїхали батьки, народні мелодії, беручи за взірець
обробки М.Лисенка, які були в той час дуже популярними. У семінарії нерідко
керував хором семінаристів, у виконанні якого вперше прозвучали його обробки
пісень «Гандзя», «Ой чия ж то причина, що я бідна дівчина». 1898 року Леонтович
закінчив духовну семінарію й вирішив працювати вчителем у сільських школах і
водночас самотужки удосконалювати свою музичну освіту. У селі Чукові він
організував самодіяльний симфонічний оркестр, який виконував українські мелодії
та п'єси російських та українських композиторів.
1901 року він видав
перший збірник пісень з Поділля. 1903 року вийшов другий збірник подільських
пісень з посвятою М.Лисенкові. У 1904-1905 роках під час літніх канікул Леонтович
складає при Петербурзькій придворній капелі іспити на звання регента хору.
Восени 1904 року залишає Поділля і переїздить на Донбас, на станцію Гришине, де
влаштовується викладачем співу та музики у місцевій залізничній школі. Під час
революційних подій 1905 року Леонтович організував хор робітників, який
виступав на мітингах проти російського самодержавства. Діяльність Леонтовича
привернула увагу поліції, й він змушений був повернутися на Поділля, у місто
Тульчин, де викладав музику і спів у Тульчинському єпархіальному жіночому
училищі для дочок сільських священиків. З 1909 року Леонтович навчається під
керівництвом відомого теоретика музики Б. Яворського, якого він періодично
відвідує у Москві та Києві. У той час створив багато хорових обробок, зокрема
славнозвісний «Щедрик», а також «Піють півні», «Мала мати одну дочку», «Дударик»,
«Ой зійшла зоря» та ін. У Тульчині знайомиться з композитором Кирилом
Стеценком. 1916 року разом з хором Київського університету виконує свою обробку
"Щедрика", яка принесла йому великий успіх у київської публіки.
Пам'ятник Миколі Леонтовичу у Тульчині
Із встановленням Української
Народної Республіки Леонтович переїздить з Тульчина до Києва,
де починає активну діяльність як диригент і композитор. Ряд його творів
включили до свого репертуару професійні та самодіяльні колективи України. На
одному з концертів великий успіх мала «Легенда» Миколи Вороного в обробці
Леонтовича. Після приходу більшовиків Леонтович працює деякий час у музичному
комітеті при Народному комісаріаті освіти, викладає у Музично-драматичному інституті
ім. М.Лисенка, разом з композитором і диригентом Г.Верьовкою працює у Народній
консерваторії, на курсах дошкільного виховання, організовує кілька хорових
гуртків. Під час захоплення Києва 31 серпня 1919 року денікінцями, які почали
переслідувати українську інтелігенцію й шукали Леонтовича, щоб його
заарештувати, змушений утікати до Тульчина. Засновує першу в Тульчині музичну
школу. 1919-1920 року працює над першим великим симфонічним твором –
народно-фантастичною оперою «На русалчин Великдень» за однойменною казкою
Б.Грінченка. Восени 1920 року в Тульчині відбулися гастролі хорової капели під
керівництвом К.Стеценка та Павла Тичини як другого диригента. Під час концертів
капели виконувалися твори Леонтовича. В останні місяці життя Леонтович закінчував
оперу «На русалчин Великдень». У ніч з 22 на 23 січня 1921 року композитор
перебував у свого батька у селі Марківка Гайсинського повіту, де був убитий
невідомим, який напросився в хату переночувати з метою пограбування.
За матеріалами: www.bank.gov.ua та
www.pisni.org.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар