Уряд Індії
випустив біметалічну обігово-пам'ятну монету номіналом 10 рупій, присвячений
100-річчю повернення Махатми Ганді в Індію.
Номінал: 10
рупій; метал – мідь (центральний диск) і алюміній (кільце); діаметр – 27 мм;
вага – 8 г.; тираж – невідомий.
Одержавши 1891 року
юридичну освіту в Англії, Ґанді до 1893 року займався адвокатською
практикою в Бомбеї, де не здобув значних успіхів через те, що не був знайомий з
традиційним індійським та мусульманським правом, а також через власну чесність
(юридична система Британської Індії була тоді наскрізь корумпованою) та
сором'язливість.
У 1893 році за
запрошенням старшого брата переїжджає у південноафриканську провінцію Наталь. 1893-1914
служив юрисконсультом ґуджаратської торговельної фірми в Південній Африці. Тут
Ґанді очолив боротьбу проти расової дискримінації та утиску індійців,
організовував мирні демонстрації, писав петиції до уряду. У 1894 році заснував
Індійський конгрес Наталю і розпочав боротьбу за надання індійцям рівних
громадянських прав з південноафриканськими білими. В результаті
південноафриканським індійцям удалося домогтися скасування деяких дискримінаційних
законів.
1904 року Ґанді
полишив свою адвокатську практику, яка приносила чималий прибуток, купив ферму
Фенікс поблизу Дурбана, де й оселився разом із сім'єю та однодумцями. Його
приваблювало скромне життя та занурення в релігію. Він читав релігійні тексти,
завів листування з Левом Толстим. Ця ферма стала прототипом ашрамів (осередків),
які він згодом закладав по всій Індії.
У Південній Африці
Ґанді виробив тактику ненасильницького опору (сатьяґраги). Під час другої
англо-бурської (1899-1902) та англо-зулуської (1906) війн Ґанді створив
санітарні загони з числа індійців для допомоги англійцям, хоча, за його власним
визнанням, вважав за справедливу боротьбу бурів і зулусів; свої дії він
розглядав як доказ лояльності індійців до Британської імперії, що, на думку
Ґанді, мало переконати англійців надати Індії право на самоврядування. Першою
масовою кампанією сатьяґраги
став знаменитий марш на Трансвааль, який відбувся 13 листопада 1913 року.
Уряд Наталю
запропонував 1906 року запровадити обов'язкову реєстрацію всіх індійців.
Ґанді скликав масові збори індійців у театрі Імперіал у Йоганнесбурзі, які
різко виступили проти принизливої реєстрації. Тоді Ганді вперше вдається до
тактики ненасильницького опору. Індійці організовано і твердо відмовляються
підкорятись закону. Переговори спершу не дали наслідків, так само, як і поїздка
Ганді до Англії. Боротьба починається мітингом в Йоганнесбурзі 1 січня 1908
року, де індійці демонстративно спалюють повістки на реєстрацію. На цьому
мітингу Ганді було вперше заарештовано. Лише наприкінці наступного року було
досягнуто компромісу – індійцям дозволили реєструватися добровільно. Потім
він неодноразово сидів у тюрмі і в Африці, і в Індії, а тим, хто хотів стати
його послідовником, завжди ставив запитання: «Чи готові ви до ув'язнення?»
Після повернення на
батьківщину (січень 1915 року) Ґанді зблизився з партією Індійський
національний конгрес і незабаром став одним із лідерів національно-визвольного
руху Індії, ідейним керівником Конгресу. Після Першої світової війни Ґанді та
його послідовники виступають на велелюдних мітингах із закликами до боротьби
проти англійського панування. Цю боротьбу Ґанді обмежував винятково
ненасильницькими формами, засуджуючи будь-яке насильство з боку
революційного народу.
За матеріалами: numismatica-visual.es та uk.wikipedia.org
Немає коментарів:
Дописати коментар