Національний банк України 23 вересня
2015 року ввів в обіг пам’ятні монети номіналом 10 і 5 гривень присвячені історико-архітектурному
шедевру ХVІІ століття, одному із найкрасивіших замків України в стилі ренесанс.
Підгорецький замок – триповерховий палац із службовими приміщеннями, які
утворювали квадратний двір, терасою з балюстрадою і скульптурами, відкритими
аркадами-галереями – рідкісне поєднання палацу й оборонної споруди, що за
вишуканістю не поступається французькому Версалю. Ця пам`ятка архітектури
розташована в селі Підгірці Бродівського району Львівської області.
Монету виготовлено зі срібла (Ag 925), категорія якості карбування – Proof, маса – 31,1 г, діаметр – 38,6 мм,
тираж – 2000 штук. Гурт монети – гладкий із заглибленим написом.
На
аверсі монети розміщено: угорі напис УКРАЇНА, під яким –
малий Державний Герб України; унизу номінал –10/ГРИВЕНЬ,
у центрі – стилізований бароковий картуш із
зображенням плану замку. На монеті з нейзильберу унизу ліворуч розміщено
логотип Монетного двору Національного банку України.
На
реверсі монети зображено Підгорецький замок, на передньому плані вершників, на
дзеркальному тлі розміщено написи –
ПІДГОРЕЦЬКИЙ ЗАМОК (угорі півколом), XVII cт. (унизу).
Монету
виготовлено з нейзильберу, категорія якості карбування – спеціальний
анциркулейтед, маса – 16,54 г,
діаметр – 35,0 мм, тираж – 35000 штук. Гурт
монети – рифлений.
На
аверсі монети розміщено: угорі напис УКРАЇНА, під яким – малий Державний Герб України;
унизу номінал – 5/ГРИВЕНЬ; у центрі – стилізований бароковий картуш із
зображенням плану замку. На монеті з нейзильберу унизу ліворуч розміщено логотип
Монетного двору Національного банку України.
На
реверсі монети зображено Підгорецький замок, на передньому плані вершників, на
дзеркальному тлі розміщено написи –
ПІДГОРЕЦЬКИЙ ЗАМОК (угорі півколом), XVII cт. (унизу).
Художник: Кочубей Микола
Скульптор: Іваненко Святослав, Атаманчук Володимир
Підгорецький
замок (або Палац у Підгірцях) – пам'ятка архітектури епохи пізнього
Ренесансу і бароко. Розташований у селі Підгірці Бродівського району Львівської
області.
Замок
було збудовано протягом 1635-1640 років
під керівництвом архітектораАндреа дель Аква за
вказівкою коронного гетьмана Станіслава Конецьпольського. Підгорецький замок є
одним із найкращих в Європі зразків
поєднання ренесансного палацу з бастіонними укріпленнями.
Замок
видно з міжнародної траси М06 на
відтинку Олесько-Броди (проходить
за 2 км від замку).
Підгорецький
замок розташований на краю рівнинного плато, що на одному з відрогівВороняків (частина Подільської височини), на
висоті 399 м над рівнем моря, неподалік від долини верхів'їв річки Стир.
Південна частина плато у цьому місці рівнинна, саме в її бік спрямовані
укріплення замку і в'їзна брама, а в бік Бродівської рівнни – палац, з вікон
якого відкривається чудовий краєвид. Під час хорошої погоди місцевість на
північ проглядається на десятки кілометрів.
Замок
має форму квадрата, сторона якого дорівнює приблизно 100 метрів. На його рогах
розташовані п'ятикутні бастіони.
Замок
збудований з цегли і каменю. Між внутрішньою і зовнішньою стінами замку
влаштовано каземати. Вимощена гладкими кам'яними плитами покрівля казематів
утворює тераси, огороджені балюстрадами. Ці тераси, очевидно, використовувались
для прогулянок, а в разі військової потреби — для розміщення гармат.
Вістря бастіонів увінчують витесані з каменя-пісковику витончені сторожові
вежі-кавальєри. Зі сходу, півдня і заходу замок оперізує смуга оборонних
укріплень, важливими елементами якої є глибокий, облицьований каменем рів і
земляні вали.
На
місці теперішнього замку існували давніші укріплення, які згадуються під 1530 роком. На замовлення коронного гетьмана
Станіслава Конєцьпольського, який придбав його 1633 року в родини Підгорецьких, відомий
архітектор фортифікацій Гійом Левассер де Боплан створив проект укріплень, а Андреа дель Аква – двоповерхового
палацу з 3-поверховими павільйонами по боках і вежею, в стилі бароко та пізнього ренесансу.
Будівництво
велося протягом 1635-1640 років.
Службові приміщення утворювали квадратний двір з терасою, пристосованою до
оборони. З трьох боків палац був оточений глибоким ровом, з північного боку,
зверненого до долини, він мав гарну терасу з балюстрадою і скульптурами. До
замку в'їжджали через велику браму –
портал з двома колонами. Мармурова таблиця на брамі зустрічала гостей
латимовним написом: «Вінець
ратних трудів – перемога, перемога – тріумф, тріумф — відпочинок».
Вже
у 1646 році замок зустрічав
феєрверком короля Владислава IV. Під час бойових дій часів Хмельниччини замок зазнав серйозних ушкоджень.
Станіслав Освєнцим 1651року писав: «Я бачив Підгірці, гарний палац і фортеця... тепер місцями зруйновані і
напсовані».
1656
– почалася відбудова замку. Онук коронного гетьмана подарував його Яну ІІІ
Собєському разом із селами Підгірці і Загірці за умови, що
той буде наглядати за Бродівською фортецею до повноліття Якуба Собєського.
Реставрація замку тривала до 1680 року,
та вже у 1688 році він
постраждав від нападу татар.
Фасади
Підгорецького замку мають очевидний «французький слід». Тричастинна композиція ризалитів простежується, як у
замках Франції та у палацах, побудованих за їхніми взірцями (наприклад,
львівський палац «Під Лебедем»).
Інтер'єри
Підгорецького замку вражали сучасників своєю красою і пишнотою. Тематичні зали
мали назви Китайська, Золота, Лицарська, Зелена, Дзеркальна та Мозаїчна.
Інтер'єр Китайської зали Підгорецького замку, ймовірно, слід визнати найкращим
інтер'єром у стилі шинуазрі на
теренах тодішньої України. Окремо
зберігалися речі, що належали королю Яну
ІІІ Собєському. Кімнати прикрашали портрети власників замку, копії з
Рафаеля, Рубенса, Тіціана, Караваджо. Картини польського художника Чеховича,
полотна Якоба де Баана на історичні теми – «Облога Смоленська» і «Прийом шведських і
бранденбурзьких послів Володиславом IV». Їдальню прикрашали портрет гетьмана
Конецпольського на стелі та 72 портрети видатних політичних та духовних діячів,
чорний мармуровий стіл, на якому хрестили короля Яна ІІІ.
1720
– замок разом із численними селами у Костянтина, сина Яна ІІІ Собєського,
купив Станіслав Жевуський. 1728 року
його син Вацлав Жевуський почав
масштабну реконструкцію Підгорецького замку. Між павільйонами і вежею збудували
додаткові приміщення, і палац став 3-поверховим. Підйомний міст з іншим
павільйоном розібрали. Для численних гостей маєтку збудували так званий
«Гетьманський заїзд» із сонячним годинником. Вацлав Жевуський зібрав велику
колекцію цінних картин та старовинної зброї, перевіз до Підгірців найцінніші
речі з Олеського Замку. Були створені друкарня
і театр.
1779 – Вацлав Жевуський помер, проживши
останні роки ченцем-капуцином. Відбулися
3 аукціони для розпродажу майна і на останньому (1787 р.) Підгірці разом
із селами Хватів, Гутище та
Загірці викупив син Вацлава Северин
Жевуський, відомий своїми алхімічними дослідами та пошуками скарбів.
У
цей час замок поступово занепадає. Фактичним власником став управитель Ремішевський,
який поступово розпродав цінності. Так триває і за спадкоємця Северина
Жевуського, Вацлава, який провів більшу частину життя в подорожах і загинув 1831 року.
1833
– до замку переїхав Леон Жевуський. Він відновив зірваний
дах, двері, шибки і довів замок до ладу. Бездітний Леон передав замок князю
Євстахію Сангушку за умови, що той відреставрує його. Відтак у1867-1903 роках тривали ґрунтовні реставраційні
роботи.
Під
час Першої Світової війни замком
опікувався граф М. Ґрабіковський. Спочатку замок пограбувала російська армія.
Влітку 1915 року в замку
дислокувався штаб 5-го австро-угорського корпусу. У той час Підгорецький замок
був на лінії фронту і йому загрожувало знищення від російської артилерії. Проте
з наказу генерала Брусилова замок
збережено, хоч і ще раз пограбовано (понищене внутрішнє оздоблення).
До 1939 року тут діяв приватний
музей князів Сангушків. З
початком Другої Світової війни князь
Роман Сангушко евакуював більшу частину колекції. Частина з неї опинилася у Сан-Пауло (Бразилія) і склала основу
тамтешньої мистецької фундації.
1940 року, після приходу радянської влади,
замок-палац передали Львівському історичному музею. Під час радянсько-німецької
війни палац сильно постраждав. 1945 року замок розграбували
військові Золочівського гарнізону. 1947 року
музей закрили, а 1949-го в ньому
влаштували санаторій для хворих
на туберкульоз.
1956
– в замку сталася велика пожежа, яка
знищила більшу частину внутрішнього оздоблення. Були проведені відновлювальні
роботи, але туберкульозний санаторій для хворих залишався в замку до часів
незалежності України.
1979
– на екрани вийшов білоруський фільм
«Дике полювання короля Стаха», значна частина зйомок якого проходила в
Підгорецькому замку.
1997
– стався переломний момент у історії
замку – завдяки клопотанням
громадськості та праці Бориса Возницького Підгорецький замок передали
Львівській галереї мистецтв. Того ж року створено благодійний фонд відродження
замку на чолі з Б. Возницьким. У фондах галереї збереглися 85% речей із замку,
які планують туди повернути, а відновлений палац перетворити на музей
інтер'єрів.
Станом
на сьогодні замок зачинено на реставраційно-відновлювальні роботи. Для огляду
доступні лише навколишні території та фасад.
Підгорецький
парк належить до пам'яток садово-паркового мистецтва державного значення.
Побудований на рівні найкращих зразків так званих «італійських парків», він є
найгарнішим і чи не єдиним в Україні парком такого типу. Розкішний колись парк
оточує замок з усіх боків, його план вирізняється цілісністю художнього задуму
і глибоко продуманим взаємозв'язком рельєфу, архітектури, скульптури й
рослинності.
Так
званий італійський парк міститься з північного боку ансамблю. Його розташували
на терасах. Зберігся старий дереворит із
зображенням того парку. На першій терасі був невеликий партер з рослинним візерунком. До другої
тераси вели барокові сходи, що спиралися на аркаду. Нині аркаду з міркувань
безпеки закладено цеглою, бо вона загрожує обвалом.
Найбагатшою
за оздобленням була друга тераса з фонтаном, партерами та мармурованими скульптурами з Італії. Нині
скульптур нема – за переказами, в
радянський час їх вивезли до Санкт-Петербурга.
Третю
терасу прикрашав зелений масив з просіками, що їх використовували для
прогулянок. На пагорбах за останньою терасою був виноградник. Парк на терасах
не зберігся, його ще належить реставрувати.
З
багатьох причин замковий парк давно втратив свій первісний вигляд. Руйнації
замку та італіського парку почалися
ще вXVII столітті. Тільки за 40
років (1650-1690) парк руйнували тричі: у 1650,
1672, та 1688 роках. Остаточно бароковий парк зник у XX ст.
Костел Воздвиження та святого Йосипа був
побудований на замовлення Вацлава-Петра Ревуського (за деякими даними він був також і
автором проекту) у 1752-1766 роках
як родова усипальниця. Архітектором був Кароль Романус. Костел має форму
барокової ротонди діаметром 12
метрів.
Костел
св. Йосипа замикає давню перспективу-дорогу, прокладену вздовж південної осі барокового ансамблю ще за часів
Жевуських. З боків 300-метрової алеї стоять скульптури з XVIII століття святого Йосипа і
Богоматері з маленьким Ісусом на руках. Колись обабіч дороги рясно
росли дерева, вистрижені стіною, що видно на архівних фото.
2008
року Підгорецький замок потрапив до Переліку 100 пам'яток світу, що потребують
негайної реставрації. Перелік складають працівники Всесвітнього фонду пам'яток.
Внесення до Переліку полегшує отримання пам'яткою коштів на реставрацію.
За матеріалами: bank.gov.ua та uk.wikipedia.org
Немає коментарів:
Дописати коментар