Нова серія монет "Мандрівники"

Влітку Ніує відкрила нову серію монет «Мандрівники» монетою «Марко Поло», присвячену італійському купцю, який здійснив подорож в Азію і написав про це книгу.

         Монета номіналом 5 доларів, срібло 999 проби, маса 62,2 г, діаметр 40 мм, якість карбування «пруф», тираж 5000 шт.

 

На аверсі монети знаходиться портрет королеви Єлизавети 2, назва країни-емітента, номінал і рік випуску.

На реверсі монети розміщено зображення зустріч Марко Поло з Хубілай-ханом, напис «MARCO POLO»

         Монета поміщена в капсулу і упакована в подарунковий футляр. Додатком до неї йде сертифікат достовірності.

Вартість монети 175 доларів.

Марко Поло (Італійською Marco Polo; *15 вересня 1254 – †9 січня 1324) –венеціанський купець і мандрівник, автор «Книги чудес світу (Книги про різноманіття світу)», в якій описані його спостереження під час подорожей Азією. Незважаючи на сумніви в достовірності фактів, викладених у цій книзі, висловлювані з моменту її появи до нинішнього часу, вона є цінним джерелом з географії, етнографії, історії Ірану, Китаю, Монголії, Індії, Індонезії та інших країн у середня віки. Ця книга мала значний вплив на мореплавців, картографів, письменників XIV-XVI століть. Зокрема, вона була на кораблі Христофора Колумба під час його пошуку маршруту в Індію.

Біографічні дані про Марка Поло спираються на мізерні відомості з «Книг чудес світу». Детальна біографія Марка була написана в XVI столітті гуманістом Джованні Баптистом Рамузіо (1485-1557). Тоді ж були створені його живописні портрети. Місце поховання Марка Поло не збереглося.

Точний час і місце народження Марка Поло невідомі. З можливих місць народження Марка Поло, як доводять історики, і що загальновизнано, це Венеція у 1254 році. Деякі біографи припускають, що Поло народився в місті Корчула (хорватською Korčula, італійською Curzola – Курцола), на острові Корчула в сьогоднішній Хорватії. Проте, згадана дата народження суперечить інформації з книги. Його батько Нікколо був купцем, торгував з Близьким сходом, багатою і авторитетною людиною.

У 1271 році Марко Поло (в сімнадцять років) разом з своїм названим батьком Ніколою і дядьком Маффео Поло відправився у подорож до Азії. Точний їхній маршрут історики відновлюють гіпотетично, зводячи його до Поволжя, Середньої Азії, Монголії, Китаю, Індії і Аравії. Є різні версії такої реконструкції. У самій книзі подорожей, крім цього, прямим текстом вказуються Ява, Суматра, Мадагаскар, і Ефіопія (Середня Індія), а також згадуються Японія, Центральна Америка, Бразилія і Центральна Африка. Ніби доїхав суходолом до Кутаю протягом 1271-1275 років, служив в імператора Хулібай-хана, після чого повернувся (1292-1295) до Європи у Венецію в 1295 році морем з багатьма багатствами і скарбами. Він подолав майже 15 тисяч миль (24 140 км).

Декілька років по тому потрапив у полон під час війни Венеції з Генуєю і, поки перебував у в'язниці (1296-1298), надиктував звіт про свої подорожі. Книга Марка Поло повідомляє про нього в третій особі і спочатку написана французькою, як це випливає з численних вказівок у ній самій (у сучасному варіанті). Тому історики припускають, що Марко Поло надиктував її якомусь французові, Рустічано з Пізи, бо не міг написати книгу самостійно через хворобу пальця руки. За деякими даними, текст диктувався на венетським діалекті, за іншими – він був записаний старофранцузькою мовою з вставками італійської. У зв'язку з тим, що оригінальний манускрипт не зберігся, встановити істину неможливо.

Назви місцевостей, що вказуються у книзі подорожей Марка Поло, більшою мірою не збігаються з тими назвами, які вгадують історики. Інтерес до Марка Поло і його книги виявився тільки після «Великих Географічних Відкриттів на початку XVI століття. У зв'язку з цим вважають, що раніше цього часу його відомості сприймалися як недостовірні і були нецікаві читачам.

Про сім'ю Марка Поло відомо мало що – він був одружений і у нього було три доньки – Фантіна, Белела і Морета, а також декілька найближчих родичів. У сім'ї Поло не все було гладко, іноді доходило і до судових розглядів.

          У 1324 році, будучи вже хворою людиною, Поло написав заповіт, в якому згадана золота пайцза (вірча бірка), отримана від татарського хана (він отримав її від дядька Маффео, який, у свою чергу, заповів її Марку в 1310 році). Марко Поло помер, імовірно, 1324 року у Венеції, будучи найбагатшим з місцевих купців, за що його прозвали «мільйонером» (Masser Millioni), і був похований в церкві Сан-Лоренцо (San Lorenzo di Venezia). У 1596 році його будинок, де, за переказами, зберігалися речі, привезені ним з китайського походу, згорів. Церква, в якій він був похований, у XIX столітті була знесена.

За матеріалами:  odnamoneta.ru та  uk.wikipedia.org